Йога

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Они тоже согласны быть островными вселенными -
Так любуются каждым камнем в волнах соленых,
Что их души всегда одинокими будут и пленными,
Как отчаянная попытка слиться влюбленных,
Что не могут никак бросить ветру свои имена,
Что всегда говорят о себе будто пишут пером...
Но они так тоскуют, так искренне ищут огня,
Так измучались и так устали не знать где их дом!
Боже мой! Где находится общая эта страна?
Я попробую все: гипноз, йогу, наркотики даже
Есть наружная и есть внутренняя...

Ось, зупинився у кав’ярні
З’їзд ветеранів-шпигунів!!!
Є радянські, американські
Та інші хлопці всіх мірил…
Всі пили каву, грали в карти
І анекдоти всіх часів
Добавляли в гарячі страви,
Та й визичавши кілька слів…
Шеф канадській, упав до бару,
Щойно виски (всі) осушив,
Казав, що любить він державу,
Де платять гроші королів…
Американський, той бродяга,
Десь, довго вуса всім крутив,
Йому, відверто, та бодяга
Не до вподоби, бо наш налив…
А наш, шановний, пив спиртягу,
Шматочком...

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Твои дети – дети Бога,
Твои слуги – дети Бога,
Все дающие, берущие
У тебя – все дети Бога.
Все во всех телах – все дети,
Отделенные частицы,
Все, не только человеки,
Дети Бога – все крупицы,
Все живое, неживое,
Видимое и незримое –
Все – извечно дети Бога,
Изначально Неделимого,
Они – дети, они – слуги,
Изначальная их дхарма,
Дети Бога – Бога Руки,
Бог-Отец – их Жизнь и Карма.
Отделенные частицы
От Отца неотделимы,
Все, как бусинки на нити,
Все – в Отце и все – Любимы.
Ты не...

Жила у Кума бліда корова,
У Куми-сусідки – чорнявий бик,
Вона водила його за рога
І на вечір був у хазяйстві шик…
Важну здумали чинити справу,
І худобу звели у темний двір
На побачення в шлюбну отару,
Й двосторонній задіяв договір!
Ось, здійнявся бик у певні лави,
Замукала блідаста та кричить,
Дощик мжичить на зелені трави,
У Кума ліве око теж дрижить…
Нишком тішились та все гадали,
Як поділити лотерейний куш,
Обласкати вдачу й замочити
Оте природне прибавлєннє душ…
Процес...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

А знаешь, старость многое изменит,
Когда не будет властвовать успех,
Когда судьба, деля, все переделит,
А впереди - лишь смерть, одна на всех.
Когда утихомирятся пристрастья
И ум задремлет в общей суете -
Тогда в миру познаешь снова счастье
Вне всех побед, но тихое, в себе.
Оно не будет в дверь твою ломиться,
Оно не будет красотой пленять,
Оно из сердца чисто заструится
И в старом теле будет благодать.
Увидишь, что есть счастье неземное,
Не тронуто иллюзией мечты,
Вне всех побед...

…і це було давненько, в оті стрімкі часи,
Коли жили бідненько, збирали всі рублі…,
Й вірили у тезу: «Хай в’ється ОГОГО!» –
Всі читали пресу про могутності його?!

До Львова із завданням приїхав із Москви
Кореспондент Іваньков з робочої сім’ї,
Виконав моральні й технічні завдання,
Завітав в їдальні і зайшов – до книгаря…
Ось, рветься він в кіоску придбати прес-реліз,
Тай мерщій дізнатись, як квітне той девіз?!
Сидить там, вже старенький, відомого зразка,
Блакитненько-жовтенький...