Ять

-- Стихи – познание души --
.
Рожденье букв и знаков, смыслов:
язык – познание – душа.
Дух парадоксом грезит скрытно,
изгиб флективный гнёт спеша,

укладывает мысли в строки,
сердцебиеньем держит ритм,
в указанные небом сроки
являет синергию рифм.
.
В вибрациях души и звука
плетением узоров форм,
вбирая космос болью, мукой,
вдруг зарождает муза шторм.
.
Бурлят стихии. Вой мятежный
вопит со всех сторон, кипит.
Гармоний резонанс безбрежный
сквозь хаос бездною разлит...

Як смисл найти у краплині води,
У променях сонця й вечірній зорі,
У кронах дерев, відтіняючих світ,
У шепоті трав, ароматі доріг?
Шукати, шукати...
Де сутність божественна й світожурба
За цінності втрачені. Де чистота?
Де мить непочата, в минулім зажата
І полум'ям злості безжально розп'ята?
На страту, на страту!
Осліпло творіння від благословіння,
Що дано любов'ю, прийнято із кров'ю.
Коли крилами смути й страждання
Ніч погасить світло, й питання:

Тоді світ цей прозріє і скаже...

Зірки, провидці ночі, знову світять.
Їх дивне сяйво манить і п’янить.
І знову мої очі їх помітять,
щоб нагадати, як чудово жить!

Земля не спить – вона говорить з небом.
Між ними відстаней і перешкод нема.
Їх розуміти – все, що зараз треба.
Ця тиха ніч далеко не німа...

Вслухаюсь в тишу, з темнотою вінчану.
Вдивляюсь в плетиво небесних ліхтарів.
Мільйони їх, прекрасних, ще не злічені -
мільйони знаків, загадкових слів.

Мигтять зірки. І хто їх там запалює?
Щоночі розкидає над...

Я руками тебя перепугал
Прости
Я ТУЯ
Не кедр не тополь не ясен
Я ТУЯ
Прекрасен обманчив ужасен
Добр, опасен
ЯТУЯ

Не уходи, не превращайся в плачь
Дождей свинцовых,
Не забывай, затменье глаз не прячь
В глубокой ночи.
Под сердцем призрак ждет восстанья
Па яти бессонной,
Я это небо снова пролистаю,
Чтоб найти твой почерк.

Лишь сохрани, лишь удержи по ветру
Озябшее тепло,
Лишь иногда луной туманной бреди
В сторону мою –
Слепая сторона.
Мы еще встретимся, пророчит боль,
Я знаю сто,
Сто шансов на любовь,
Пока не позабудем.
А значит, не забудем никогда.

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Каждый видит то, что хочет видеть -
Инструмент всегда в твоих руках.
Далеко иль близко - всё зависит
От того, что ждёт твоя душа.
Макро, микро – всё едино в Бо Же,
Что желаешь, то и рассмотри.
Да и звуки мира слушать тоже
Можешь, слух твой – он с тобой, внутри.

Прекрати блуждание глазами
И в себя поглубже загляни,
И узришь тогда иные грани,
Освят'ятся жизни твоей дни
Светом, что всегда, везде от Бо Же,
Светом, что всегда струится в нас.
И тогда ты чистым светлым взором
Красоту...

…повзе хмільний і стогне
мов п’ятий елемент
студент Пилип – не орлик
хист має – абсольвент*
між межами дозвілля
суцільно управля
усе міське подвір’я
душею підміта…
…як раптом у підніжжя
зяяв відкритий люк
згадав Пилип прислів’я
й послав видіння в кут:
- УХ ТВОЮ ДИВІЗІЮ -
- ТВОЮ ДИВІЗІЮ УХ -
й відповідь колізію
почув – й заперло дух…
…неймовірне явище
що дірка розмовля
міжпланетне басище
«конкрет» відповіда:
- ПІШОВ БИ ТИ ДО БІСА -
останній елемент
водопровідна...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Для тебе невідомий шлях назад,
Ти – син атаки і племінник бою,
А для Вітчизни ти простий Солдат –
Солдат, що захища її собою.

Пройшов Ліберію ти, Сьєру і Ліван,
В Іраку й Косово від куль стікав ти кров’ю.
Твій батько захищав Афганістан,
А дід загинув в битві під Москвою.

Обов’язок ти пам’ятав завжди,
Завжди був вірним честі і присязі.
І, хай тебе не жалують вожді, –
Ніколи ти не зраджував наказу…

Я келих підніму за всіх отих,
Хто захищає мир на цій планеті,
Удачі їм! І хочу...