Яков есепкин сейчас

Залетают листья в огород -
Между грядок с кровью позолота.
Осень суть сама переворот,
И подходит для переворота.

Яков Шифф ли за морем сопит,
Наглый янки топчется ль на крыше
С камерой - "О, ес! Горят как мыши!!" -
Всё душа "помощников" не спит.

Бодрых русских - кайся, прогнозист!
Где полмиллиарда на планете?!
"За конфеткой руку яко дети
Ибо тянут..." - буркнет кегебист:

” В красное "свободой" завели,
В путь обратный тем же соблазнили...
Скальпы в торбу, косточки в...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

А ви мене й не знаєте: ношу іздавна маску.
Я - інша. Інша, інша! Я зовсім не така.
Ви думаєте - камінь, який не терпить ласки,
а я лиш тільки глина - податлива й мяка.

Ви думаєте - вітер або із громом злива,
якій така дрібниця - півсвіту затопить!
А я ж така тендітна, а я ж така вразлива -
боюсь зірвати квітку, бо, може, їй болить.

Ви думаєте - птиця, яких не приручають,
бо обминає мудро і клітку, і сильце.
А я лиш тільки жінка, котра весь вік чекає,
аби з-під маски фальші...

Дыхание души бывает разным,
Порою чистым, а порой заразным.
Что мы вдыхаем, то и выдыхаем,
Что выдыхаем, то и получаем.

Ты тот всегда, с кем ты одно,
Кем существо твоё полно.
Тогда на жизненном пути
Надёжней с Господом идти.

Его ты в сердце призови,
Чтоб жить дыханием Любви.

09 января 2010 г.

© Яков Шафран


© Copyright: Яков Шафран, 2010
Свидетельство о публикации №11001097661

Воно чудове і тендітне,
Воно дає життю натхнення.

І серед слів різноманітних
Розвіє сірість сьогодення.

Потрапивши в цей світ чудовий
Неяковієш на хвилину.

Ти вириш, що обов’язково,
Знайдеш омріяну світлину.

І те эдине в світі слово
У серці кожної людини,

Душа з яким ніби розквітла.
Все навкруги здатєься миллим

Коли важливий кожний дотик,
Коли приходить в день звичайний -

Той дивний і чарівний поклик
З яким душа і серце сяють...

Дорогая моя мамо - шлю письмо с далёкой служби.
Вспоминаю ридни село, а другого мне не треба.
В цю прекрасну пору яблук нам свои плоди даруе
Наша осень, а здесь зябло. Тилько яблуки согреют.

Яки наяву я чую аромат тот нежний дюже
Соковитых яблук дивных с наша риднего садочка.
Мамо, вышлить будь ты ласка килька влезет у посилку
Наших яблук духовитых с красным боком, яки морда.

В ту посылку не забудьте вы под верх покласти сала.
С ним яблукам из садочка мягче будет ехать в тряске.
А...

Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі,
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…

Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчаю і ночі
І вабить невгамовну мить.

У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…

Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.

Якби була я президентом,
То запитала б у зорі
Чи маю фах - за...

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...

Святості в тілесної любові не було й нема .
Вона приносить лиш залежність й горе
Чому ж тоді любов Душі остила так
І вже не зрозуміти смак любові

Вона приходить і вривається в життя
Яке плило спокійно ,тихо
То щож це діється із зміною буття
Яке було колись лише Душі Любов'ю?

То хто ж змінив основи у житті ?
Хто похіть запустив у наше тіло ?
Нехай він згине,кане в небутті
Й ніколи більше не володіє нашим тілом.

По телику мой слух ласкала
Певицы ария из "Тоски".
Умеют петь у них в Ла Скала!
Жаль, формы у певицы плоски…

Уплыл по речке танин мячик
В далёкий неизвестный край,
И наша Таня громко плачет…
Замолкни, Танечка! No cry!

Бутылка водки, стопок пара…
Мы с другом хорошо сидим!
Забытый чайник, клубы пара,
Вонючий сигаретный дым...

Ликёр допили мы из мяты -
Ух, гадость, я вам доложу!
Черты лица мои измяты,
Когда я в зеркало гляжу…

- Ты веришь в древние поверья?
Спросил я девушку...