Вонять

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я...

Грицько й Стецько заготовляли дрова,
Лунали жарти, анекдоти всіх часів,
…злетіла ж тріска, як торпедна зброя,
Влучила…і немає в хлопців м’яких слів!
…лежать вони разом в міській лікарні,
Міркують вільно – скільки, хто, чого здобув,
…десь, у засіках, самогончик – справді,
Кортить у постраждалих сечовий міхур...
…й Стецько зухвало – рясненько наливає,
Під самий краєчок (у мідний чобіток),
Гриць: будя…будя, куди ллєш?! – питає,
Так, тож тобі…, тоді ж плесні єшо чуток…
…настроєньє...

В глубокой древности заложен,
Российский Флот был крепко сложен.
Им, делом славу свою множа,
Урок врагу не раз был дан.
Шёл дальше Флот уже Советский,
Громя могучий флот немецкий,
И, морем чтобы наглядеться,
Он просто вышел в океан.

Не в услуженье на подмостках,
Во Флот рвались служить подростки,
Их души были не в коросте,
Не веря фразе “не могу”.
Но время тихо пролетало,
Пришло развратное начало,
А в кабинетах не качало -
Флот предан был на берегу.

Уже не стало адмиралов...

Гонки при грозе.
И сверкает всё везде.
Виден новый поворот.
Вот занос, мотор ревёт.

Знать бы, что там впереди,
Ведь везде идут дожди,
Остановись и пережди!

Лучше я пойду на старт,
Ведь ты для гонок уже стар.
Вот соперник мой горит…
Плохо видно, всё блестит.

– Эй, скажи, дорога где? –
Не ответит никто мне,
Это гонки при грозе.

Вон соперник впереди.
Постарайся обойти.
Кто-то шину проколол,
Его я быстро обошёл.

Мерцают молнии везде,
Я смотрю: «А финиш где?»
Это гонки...

Коли ти кажеш: «Я кохаю»

У відповідь чуєш лиш одне

«Не бійся, я тебе прощаю»

Кохай і далі, та воно – пусте.
Від надлишку емоцій мрійливих

Падеш в провалля зайвих слів

Від висновків поспішних

Клянеш, та й він же не схотів.
Нема кохання, всі – козли

Од відчаю вмираєш

Уже давно немає для тебе слова «ми»

Та попри все – кохаєш.
І це не почуття просте

Не звів вас Валентин, Амурчик, Магнус

Не спиш, не їж… усе складне

Це не кохання. Це діагноз.
(9.07.2oo9)

Жила у Кума бліда корова,
У Куми-сусідки – чорнявий бик,
Вона водила його за рога
І на вечір був у хазяйстві шик…
Важну здумали чинити справу,
І худобу звели у темний двір
На побачення в шлюбну отару,
Й двосторонній задіяв договір!
Ось, здійнявся бик у певні лави,
Замукала блідаста та кричить,
Дощик мжичить на зелені трави,
У Кума ліве око теж дрижить…
Нишком тішились та все гадали,
Як поділити лотерейний куш,
Обласкати вдачу й замочити
Оте природне прибавлєннє душ…
Процес...

Разухабилась дорога,
У обочин темный лес.
«Тпру! Остынь! Зажди немного!
Разошелся, чалый бес!»

Припев:
Волок, всюду волчьи тени –
Зелень глаз, оскал клыков.
Конский храп и грива в пене,
И от жути стынет кровь!

«Полно гнать! – Огни деревни,
Купол церкви, ближний тын –
Вон! В просвете меж деревьев.
Сбавь-ка ходу! Тпру! Остынь!»

Припев

Распрягу, прижмусь щекою,
Прошепчу: «Спасибо, брат!
Нынче связаны с тобою
Дружбой крепкою стократ!»

Припев

Жизнь блестела, словно твой паркет.
В тишине густых сосновых палок
Женщина качалась в гамаке,
И арахис жареный жевала.

Белый пудель стриженным хвостом
Всё махал, на солнце члены грея –
Женщина читала энный том
Сочинений Э. Хемингуэя.

В щели глаз лились живой водой
Строфы занимательных историй
Про окопы первой мировой,
И о старике, ушедшем в море.

Я был рядом, лучший друг семьи,
А точнее - лучший друг хозяйки.
Ежедневно, с часу до семи,
Рассуждал, качаясь в раскачайке...

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

Вот и с мамой я в метро,
И веду беседу.
В вестибюле так светло,
На ступеньках еду..
Поезд вышел из туннеля,
Сели мы в него.
И как будто полетели,
За окном темно.
Не успел я осмотреться,
Вот и остановка.
Люди вышли, люди сели,
Ой, вон друг мой – Вовка.
Поезд весело несётся,
Всех везёт довольный,
До Спортивной еду я,
А живу на Школьной.