Украинская поэзия

О як знайти такі слова,
Які проникли б в серце, душу
Якими б я поговорить змогла.
Із Душами усього світу.

Вони стражденні, бідові
Набачились всього у цьому світі…
Рятунку їм чомусь не дав ніхто,
Бо смерть на них уже чекала.

Отак чекає смерть тепер
На Україну й її діти.
Ми звернемось За допомогою Небес
Нехай почує нас Мати усього Світу!
Ми є нужденні у цей час
Й позабували все на світі.
І що був прапор ЖОВТО-СИНІЙ в нас,
Який перевернув був Скоропадський.

І стали тоді...

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

За сльози й крики матерів
За біль дітей цілого світу
Я кличу поміч із Небес
Я кличу Матір всього Світу!

Голос в пустелi вола: "випрямте стезi для Бога!
Шлях для Христа розчищай - скоро Його перемога.
Друже мiй, перемагай все, що не гiдне для Нього.
Як Іоанн, розчищай всюди Христовi дороги.
Ти iх прямими зроби, щоб не спiткнулися ноги....
Ходять по свiту Сини, наче могутнiї Боги.
Пильно дивись, не прогав свiтло в очах Свiтлоносця!
Бо, як швидкий ураган, час цього свiту проноситься...
Грiзнi кумири впадуть Трiснуть iх глинянi ноги
Юнi народи прийдуть з серцем, вiдкритим для Бога.

Вы опрокинули статуи Ленина.
Можно винить его, только не вам.
Он - папа Карло. Вы – только поленья.
Ленин создал Украину-вигвам.
Не государство, но лишь декорацию.
Ушлые книжники-большевики
Выдумали украинскую нацию,
Русский народ разрубив на куски.
Пыль отряхнув с позабытых трактатиков
Санктпетербургских профессоров,
"Мову" придумали, с хилой грамматикой,
С явным дымком от немецких костров.
Укронацисты пошли на кастрацию
Даже святых православных идей:
Унию приняли для псевдонации...

Как видно Россию, не все понимают…
Вот поэтому Руси завсегда угрожают!
Крыму решили зараз мы помочь…
Структура рассыпалась вся там напрочь.
Когда на Украину Крым отдавали…
На том полуострове тогда процветали.
Сейчас, что осталось, - кой-кому не понять…
Триллионов двадцать надо вогнать.
Чтоб полуостров вновь возродить…
Крымчанин начал, по людски бы весь жить.
Русь для Крымчан, - ничего не пожалеет…
Братьев завсегда, - своих там согреет!
Сами не будем в России доедать…
Братьев Крымчан...

Сім зірок золотих в долонях у Творця.
Сім відданих Синів Небесного Вітця.
Cіяє світ Небес і в райдугах чуттів…
В убогий світ земний від них лунає спів.
Було, що грім гримів, рій блискавок летів.
Звернуть на Правди Путь Господь людей хотів.
Але стихає гнів, лише як шепіт хвиль….
Як докір матерів, що з Неба долетів.
Так Зоряний Дозор з загублених шляхів
Звертає рід людський в Правічний Дім Святий.
9.04.15 Аделина Демиденко

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

посеред дня,
о південь рівно
духмяний степ дзвенить …
цей Дзвін казковий,
п’янкий і невловимий
щемить

все завмирає
і тільки бджоли
гудуть і витинають сонячну мережу
завмер ховрашка –
дивиться на мене
а я як він
чекаю
коли час попливе знов у безмежність
степом

летить степом Дзвін

Крізь туман, і крізь сон,
до мене долітало
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі
Дівчатко співала

Тихесенько, сама собі
Дівчатко співала
Себе колисала

Божеволію… - подумав собі
А чарівний голос її
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі летів
Дівчатко співала

Я заплющив очі свої
і став слухати
…
До сонця , до Волі
Лишилось так мало
Співала дівчинка вночі

Світало
Світало