Украинская поэзия

1. Сегодня в памяти у многих
Забылась прошлая война.
Но тем безруким и безногим,
Что изувечила она,
И тем, чей путь был покалечен,
И тем, в чей дом пришла беда,
И тем, чьё мужество и плечи
Всю тяжесть вынесли тогда.
Тем не забыть ни гром орудий,
Ни сёл пылающих в огне,
Ни день Победы нашей.
Люди!!! Не забывайте о войне.

2. Как мало Вас теперь осталось
Из тех далеких дней войны.
Ушли друзья. Осталась старость.
Но Вашей нету в том вины.
И всё быстрей проходят годы
А дважды в...

Сегодня гуляем по лесу ,
Вот дождик пошёл и роса,
Ах как я люблю невесту ,
Ты счастье в моих глазах …

Как больно любовь остывает…

Как больно любовь остывает,
Как тяжко на сердце потом ,
Всерьёз кто любил - тот знает ,
Сурово по жизни идём …



Русь моя…

Русь моя , ты придумана что ли,
Где же твой поэтический дар ,
Где же песни свободы и воли,
Где же вольный задор твой и жар ?



Ты моя такая нежная…

Ты моя такая нежная ,
Не придуманная что ли,
А любовь твоя...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Украiнськi козаки, що не знали втоми,
боронили Украiну вiд лиха й полону.
Пам'ятають Днiпра хвилi, Хортиця старенька,
козака як проводжала у походи ненька.
Хлопцi бравi та вiдважнi йшли в похiд за волю,
за свободу Украiни, за рiдну тополю.
Буйнi голови поклали за кетяг калини,
за родючi землi милi, цi душi безвиннi.
Пам'ятаемо ж героIв, на чолi з Богданом,
що вiдважно воювали з ненависним паном.
Украiна наша люба буде вiчно жити,
завдяки козацькiй славi!
Хай гудуть...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

Милая , родная незнакомка,
Нравится улыбка мне твоя.
Голос твой , что так смеётся звонко,
Ласковые с искоркой глаза.

Ты встречаешь нас с улыбкой милой,
Провожаешь ты под землю нас,-
Нет тебя милее и родимей,
Никого нет ближе тут у нас.

Я смотрю влюблёнными глазами
На твои счастливые глаза,
Ты идёшь по жизни вместе с нами,
Ты наверно наша здесь судьба.

Как тебе ответить за заботу,
Как нам отплатить за доброту
И твою незримую улыбку
Я собой под землю унесу.

Пусть нас...

Начебто й досі у грудях бринить
Відлунок слів твоїх жорстоких.
І інколи ввижається та мить,
Коли ще голос твій
Мав теплий колір
І дарував лиш спокій.

Немов пітьми зчорнілі крила
Світ щастя покривають тінню,
І туга добре в серці вбила,
І чорних помислів могила
Лягла на груди тяжко,
Заповнив серце злоби гниллю.

Весь світ, померкнувши, обрид,
Що мало цінність – вже не цінно,
Що жевріло, схолоне в лід,
І промінь творчий,
Померехтівши, зблід,
І без провини доля...

Вот я подумал, попыхтел
И в депутаты захотел.
Поближе к царственным персонам,
Князьям, царевичам, баронам.

Программу напишу - все для народа.
Не пожалею, даже, кислорода.
Всю землю им - пускай копают
И воду просто так черпают.

Бесплатно дождь, бесплатно тучи,
Язык украинский могучий.
Мужчинам многоженство разрешу,
А терроризм в округе запрещу.

Свободу я потребую для тех,
Кто не жалел для нас утех.
Пусть платят те в казну налоги
И расставляют гордо ноги.

России шахты...

Про кохання лагідно
Серденько співає,
Де ти мій ріднесенький
Сам один блукаєш?
Хто тобі на сніданок
Сирничків спече,
Хто голівоньку русяву
Схилить на плече?
Хто тобі борщика
З пампушками зготує?
Хто коли не весело тебе поцілує?
Хто лагідним словом
До тебе звернеться?
Хто в вечорі послухає,
Як серденько біється?
Хто тебе підтримає у тяжку хвилину?
Та,хто більш за всіх цінує-
Кохана дружина!