Стр

…і це було давненько, в оті стрімкі часи,
Коли жили бідненько, збирали всі рублі…,
Й вірили у тезу: «Хай в’ється ОГОГО!» –
Всі читали пресу про могутності його?!

До Львова із завданням приїхав із Москви
Кореспондент Іваньков з робочої сім’ї,
Виконав моральні й технічні завдання,
Завітав в їдальні і зайшов – до книгаря…
Ось, рветься він в кіоску придбати прес-реліз,
Тай мерщій дізнатись, як квітне той девіз?!
Сидить там, вже старенький, відомого зразка,
Блакитненько-жовтенький...

Народ бежит нынче в деревню…
Кто от долгов, кто от беды,
Чтобы попасть в СЕЛЬПО, харчевню
И за гроши купить еды.
Онегин, Ленский и Татьяна
В разных вагонах, без баяна,
Едут в Щербиновский район2,
Встречает их родня, перрон.
В беде положено рыдать,
Слезу, мать дочери смахнула,
Себя, припомнив, как тонула.
А сельская всех благодать,
Уже звала́, уже манила,
Облокотиться о перила.

1.«Венцом развития человека станут люди седьмой Расы, превратившись в богоподобных существ, творческих...

Не политолог, не историк,
А просто житель я страны…
И пусть мой частный мониторинг
Посветит там, где не видны
Все стороны, а лишь фасад
Державы, под названьем сад.
В ООН ботинком постучать
И крикнуть: «Кузькину вам мать!»
Поля засеять кукурузой,
А хлеб по карточкам давать,
В Новочеркасске отстрелять1
Всех тех, кто стал в стране обузой.
Нас развитой социализм
Звал скромно в шведский2 в коммунизм3.

1.В июне 1961 г. была расстреляна мирная демонстрация в Новочеркасске, (бывшей...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не...

Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.

Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.

Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.

Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить...

Дыханье утренней прохлады
Живит ночных видений кровь,
Не надо большей нам награды,
Чем божий цвет огня – любовь!

Познать любовь, как розы можно:
Зовут к себе слепую плоть,
Но прикоснись не осторожно,
Как больно могут уколоть.

Листочки нежностью хранимы,
Трепещут в шёпоте ветров,
Как все влюблённые ранимы
От стрел в сердца летящих слов.

О, сколько боли мы любимым
Шипами роз любви несём,
И поздним вечером унылым
Без роз печалимся о сём…

СТР@ННИК_________13-01-07
При...

Що твої думки?- то полохливий вітер
Що твоє життя? - то примарний сон
З твого серця проростуть рожеві квіти
Коли займеш свій підземний трон

У яку мить ти почуєш подих світу?
Які осяють твоє чоло зірки?
У вогкій землі нескінченне літо,
У вогкій землі завше праведні часи

Сумуватиме чорне хмарне небо,
Чи захід - буйний та стрімкий,
Твоє життя залишить себе,
У памяті людей прозорій і тривкій.

Що було зі світом і що буде?
Зі сторони могилля все одне
Буде те ж саме і ті самі люди...

Когда идут лихие времена,
Политиков бессильны словоблудия,
Приносит жертву за любовь страна,
И нет сильнее этого орудия.

Так хочется любить, когда весна,
Любому сердцу в мире и уютности,
Но в обелисках, на границе сна,
Покрыты пеплом кудри вашей юности.

А по аллее славы дети времени
Идут, неся гвоздики в память дня,
Цветут сады из умершего семени,
И души светятся из Вечного огня.

В.Стр@нник

Читаю миф об отречении от престола
Царя Всея Руси и мученика Николая,
А отречения то не было, «состряпанная»
«Утка», предательство, дезинформация!

А Николай то не отрекался от России,
Те отреклись, кто пожелали власти,
Да обманулись, Россия не Франция!
Где короля убили и успокоились, Россия

Она и молот, и наковальня, а революция
Поглотит тех её, кто возжелал, и уберутся
За границу, рассеются по свету! Страдания
Народа обманутого, убийство Григория

Распутина, от...