Сирены

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...

Проснувся Кум і спозаранку
Чомусь легенько сумував…
Бракує баксів…, випив чарку,
Ні…за сніданком не співав…
Ось, є у нього веб-машина,
Крутить баранку – обійняв
Усі географічні дива,
…та щось нерадісно сіяв?!
Відсутній зверху неї – Люка,
Що вітер щиро нагоня,
В жару, у спеку то є мука,
А ж той цю ваду виправля…
Кум занурився в ту проблему,
Так, вже ж собі, пообіцяв –
Візьму я гроші, тряхнув Ярему,
…і він здіймається стрімглав…
В час – підкотив к сусіду стрімко,
Ярема, той...

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я...

Савл, помнишь дорогу в Дамаск.
В терзание церкви дышал ты
Грозами и убийством.
Ты, крещенный духом святым,
Одно сердце, одна душа
С великой любовью,
Сосуд избранный, отверзший уста,
Чтоб благовествовать Слово.
Как не ел и не спал три дня,
Ослепленный сиянием неба,
Как преломлением хлеба
Христова
Поднялся над прахом книжным своим,
И именем Павла принял Его кровь
В свою душу,
Как слух и уши
Обрезал в любовь.
Савл, помнишь молитву рассвета
И солнечный ветер
В груди...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

От заката взываю к рассвету,
Как немой по пустыне бреду.
Скорбь близка, а помощника нету,
Друг на падшего поднял пяту.

Его боль омывал я слезами,
Возливал его славе елей.
Но за мною следил он глазами
Льва из тёмной засады своей.

«Всё ли видит Всевидящий в мире?
Не узнает, чьё было копьё!
А не так - языком пересилим,
Оправдаем коварство своё!»

Чтобы бедные в сеть попадали,
Сирым всем на погибель и страх -
Пригибаются, ниц припадают,
Поджидают в укромных местах.

Всех...

...голод и холод, и терпким, неприсным, незванным,
жёстким цигуном стоим мы на фоне Москвы -
дакинь в уборах с костями мы молим - нирвану
дайте поэтам при жизни нагой обрести -
мы, как и вы, без одежды, хотя и мужчины -
сколько об этом написано радостных книг! -
поняли цепь неразрывную - плод и причину,
часто ночами приходит Великий Старик -
он говорит с нами по анадама-, андамански,
на диалекте нагорий святого Амдо,
да, дорогие, вы правы - сансарное пьянство
бросим, конечно, не то...

Наша осень – рыжий леопард,
Он пришел из сказочного мира,
Видит этот лес и листопад,
И взирает грустно так и сиро.

Тихо зарядившие дожди
Заставляют и его метаться,
Зверь мой дивный, осень впереди,
И тебе не хочется остаться

В мире, где уныло и темно,
Если где-то там, за горизонтом,
Солнце есть, и от тоски хмельной
Леопард летит туда, за солнцем.

Кажется, вот крылья отрастут,
Этот мир осенний он покинет,
Полетит, ведь листья так плывут,
Исчезая в золотой лавине.

Пусть...

Даже волки и вепри,
Пробегают вдали,
Только вольные ветры
Лижут раны земли.
Пусто здесь днем и ночью,
Пепел лишь, да зола
И никто жить не хочет
На останках села.

Облетают птиц стаи
То село стороной,
Лишь гнездо белый аист
Свил, вернувшись, домой.
Свил, вернувшись, без пары
И в гнезде тосковал,
О погибшей в пожаре,
Он семье вспоминал.

Помнил он как встречали
На селе их прилет
И как люди кричали,
Скоро ждите приплод!
Кто то дочери рад был,
Кто то сына...