Шов

Во сне нелепо бабочка шагала
По закоулкам собственной мечты.
Без крыльев. Крылья потеряла,
Спускаясь по спирали с высоты…

А бабочка без крыльев – неудобно…
Какое-то пустое существо...
Маячат проблески правдоподобно,
Собой не заполняя естество…

Она, надеясь выйти из обломков
Каких-то мятых непонятных слов,
Шагала дальше. Стиснув зубы, громко
Рубила узы мрачных темных снов.

И горько, искренне страдала,
Не наблюдая четких линий.
Но твердо верила и знала,
Что миру все же – быть...

Ти пішов, ти забра все з собою,
Все забрав, що пізнали ми разом,
Мені залишив лиш те,
Що гірким зветься словом "зрада".
Рвав троянди з моєї душі
На заході сонця був ти з другою,
Ті троянди тримала вона у руці,
Й на світанку була із тобою.
Ти навіть не знаєш, що ти накоїв,
Юність, закоханість звів,
Повінчав ти навіки мене з журбою,
Але не зкував з нею, ні!

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Их взгляды встретились, блеснули
Они смотрели два врага,
А их жестокие глаза
Лишь смерти жаждали от пули

Подняли руки, сжав наганы,
Но медлили пока стрелять,
Хотя желали покарать -
Тем самым, сделав шов на раны.

Дул ветер, тишина глухая,
Вдруг выстрел, оборвался крик.
Поэт челом своим поник,
В объятиях друга, умирая.

Денно и нощно кроится одежда из тонкого льна.
К первой примерке январь нежной шелковой нитью
платье сошьет из иллюзий планетного сна.
Шов, другой - возникают стихи и событья.
Мирный полдень -двенадцать ступенек крыльца.
И двенадцать колен пролагают дорогу в полночь.
Блудный сын стучится в покои единства Отца,
усмиряя материи волны, любви призывая помощь.
Расцветает шиповник в заброшенном райском саду,
почтальоны небесные- птицы несут благовестье.
Сказка скажется, в город зеленый...

Я ухожу...
Уже почти ушел -
от прежних женщин, от надежд и сказок,
привычных и банальнейших развязок.
Судьбы моей не слишком крепкий шов
расходится и... Нет, не удержу.

Не удержу...
И треснет скорлупой
шершавое покрытие натуры,
как это напророчили авгуры.
А кто моей нахоженной тропой
пойдет за мной - и зная, не скажу.

Нет, не скажу...
И в этом ли резон,
земная суть и промысел всеблагий?
Я и при жизни не любил аншлаги,
шумы музык и почестей трезвон.
Теперь...

Я чув від людей
Про те як сяють
Зорі на небі,
Про те як у полі
Квіти ростуть,
Про натхненні вітрила,
Що човни далеко несуть.
Це сумно, на небо
Сліпими очами дивитись,
Життя в безодні пітьми,
Дитинства зламана доля.

Нені вуста мені промовляють:
Сьогодні сивиє небо
І хмари мають
Ридати дощем,
А сьогодні сонце
За обрій сідає,
І хтось до когось пішов.

Злий всесвіт
Від мене сховався,
Марнота усе -
Це привидів світ.

Навіщо придумали цей світ,

Неякісну підробку ідеалу

Де повсякчас на кожній межі пліт

Та горя й болю є немало.
Навіщо придумали життя

Чи, може, правильніш сказати існування

То все обман, пішов процес гниття

Щоб вибратись потрібне не лише бажання.
Навіщо придумали любов

Цю ніжну, з відчуттям польоту суку

За яку немало пролили кров

Яка життя перетворює в муку.
Навіщо придумали смерть

Що наче з небесами нас єднає

Насправді фізіологія забирає нас геть

І світ, й...

Помогает шить рубашки,
Пришивает к ним кармашки,
Ножкой топает одной,
Ровный шов, смотри, какой.

…повзе хмільний і стогне
мов п’ятий елемент
студент Пилип – не орлик
хист має – абсольвент*
між межами дозвілля
суцільно управля
усе міське подвір’я
душею підміта…
…як раптом у підніжжя
зяяв відкритий люк
згадав Пилип прислів’я
й послав видіння в кут:
- УХ ТВОЮ ДИВІЗІЮ -
- ТВОЮ ДИВІЗІЮ УХ -
й відповідь колізію
почув – й заперло дух…
…неймовірне явище
що дірка розмовля
міжпланетне басище
«конкрет» відповіда:
- ПІШОВ БИ ТИ ДО БІСА -
останній елемент
водопровідна...