Серединка

Серденько прийми кохання,
Теплий промінь почуттів.

Виконай мое бажання,
Дай натхнення у житті.

Для єдиної людини,
Серед всіх, що на землі.

Ти відкрий свої світлини,
Своє бачення краси.

І у жодному щоб разі
Не наважився ніхто.

Знищити цей світ прекрасний.
І спаплюжити його.

Серденько прийми кохання,
Найпалкіше на землі.

Виконай мое бажання,
З теплим промінцем весни.

Воно чудове і тендітне,
Воно дає життю натхнення.

І серед слів різноманітних
Розвіє сірість сьогодення.

Потрапивши в цей світ чудовий
Неяковієш на хвилину.

Ти вириш, що обов’язково,
Знайдеш омріяну світлину.

І те эдине в світі слово
У серці кожної людини,

Душа з яким ніби розквітла.
Все навкруги здатєься миллим

Коли важливий кожний дотик,
Коли приходить в день звичайний -

Той дивний і чарівний поклик
З яким душа і серце сяють...

Поворот событий… карты в масть…в круг замкнулись два местоимения…
Тетивой натянутая страсть… нараспашку чувства… наваждение…
Наполняет ветер паруса… саксофон играет какофонию…
Меж водой и небом полоса… горизонт заведует симфонией…
Рыбки, губки бантиком сложив, намекают искренне на действия…
Я стою, дыханье затаив… наблюдаю ход причины-следствия…
Что ж ты ждешь, скажи мне, капитан?.. называл меня полдня ты милою…
Приволок зачем-то на лиман… берегись, я ж поцелую силою…
Посмотри, по борту...

Возьму маленький платочек по краям его кайма
Незабудки и ромашки в серединке пустота
Возьму маленький кусочек от сердечка своего
Положу в середку нежно все частички от всего
Завяжу все в узелочек на ладошку положу...

Чому на серці порожньо буває,
Коли тепла мені не вистачає?

Чому так важко запитання будувати,
Коли так легко відповідь шукати?

Я опинилась серед дня і ночі.
Між небом і землею я живу...

Не поміча. ні зірок, ні сонця:
Одна по вулиці іду...

Іду з надією одною -
Зустріти свою долю гомінку.

Попліткувати, розпитати
Про те що буде, що було.

Та зустрічі шукала марно!
Обабіч ти зі мною йшла.

Мене не пестила, не цілувала,
Й дарунки рідко ти мені вручала.

Та як не як...

В большом каталоге пород
средь пегих,
поджарых,
задистых…

есть странный внебрачный приплод,
порода одна:
пародисты.


Задиристы, как петухи.
И как пауки: немо-глухи.

И треплют чужие стихи –
как кошка подол
у старухи.


И рыльце в грязи. И нутро.
И стыд нипочем… (вот нудисты!!)

Не вышел в поэты? Ну, что ж…
Не страшно.
Зашел в пародисты.


И машет под носом у нас —
флажком самодельной мулеты…

Но здесь не Мадрид. Здесь Парнас.
И мы не быки.
Мы поэты...

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству...

Шаровары в широких складках, (если расправить,
раздуть спрячутся в них , поместятся и дом и двор,
с амбарами и строениями), а соления, огурцы, то-
маты, капуста, грибочки, в кадках, в бочонках, а нам
перепонок ни воспалить, ни нарушить, криками ни
порушить, не смея, не проси, об одолжении, не про-
пускай «жида с товарами», с эликсиром от блох,
поругай, ах, как ты плох, за веру и за ту вербу, что
стоит у реки, свесив по весне серёжки, к воде ветки,
наклонив, Иванов, миргородских...

Разошлись по жизни, разошлись,
Разбежались на две половинки.
Словно друг об друга обожглись,
Не найдя золотой серединки!

А в душе ещё тлеет огонь,
Обливается сердце слезами –
Как упавшая с полки гармонь,
Всеми жалуется голосами!

Не понятно, зачем, почему?
Кто ответит на эти вопросы?
До сих пор ничего не пойму
За вином и дымком папиросы.

Всё пройдёт, но прошедшего жаль.
Вновь весною распустятся почки,
Но останутся в сердце печаль,
Да немые вопросы у дочки!

Как водил я шашни
Пыль столбом носилась
Как меня водили
Нынче все забылось.

Или файлы стерты
Кем-то сгоряча
Или чисто смыты
Струйкой первача.

Вспыхнет вдруг картинка
Зарябит, стухает
Что там в серединке
А кто его знает.