Сенс Життя

Воно чудове і тендітне,
Воно дає життю натхнення.

І серед слів різноманітних
Розвіє сірість сьогодення.

Потрапивши в цей світ чудовий
Неяковієш на хвилину.

Ти вириш, що обов’язково,
Знайдеш омріяну світлину.

І те эдине в світі слово
У серці кожної людини,

Душа з яким ніби розквітла.
Все навкруги здатєься миллим

Коли важливий кожний дотик,
Коли приходить в день звичайний -

Той дивний і чарівний поклик
З яким душа і серце сяють...

Я пісню тобі заспіваю
Про щирість кохання мого.

Я мрію у пісню вкладаю,
Як стежку до серця твого.

З’єднаються наші серця
В частину життя невід’ємну.

В великі, святі почуття,
Щирі, чудові, взаємні.

Я пісню тобі заспіваю
Про поклик моєї душі.

Про те, що я в вірші вкладаю
Щоб їх дарувати тобі.

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Пробач мені, молю пробач!
Помилку я в житті зробила.
Не відвертайся, і не плач.
Ти важливіше за світ ц ілий
I не сприймай до серця слів,
Тих слів, які колись казала
Тобі в упертості своїй.
Часом, коли горячкувала
Знаю, пробачення замало,
Прости мені, благаю щиро!
Зате, що радість зруйнувала
Зате , що боляче зробила.
Все стало вмить одномаітним
Зажди, молю не поспішай!
Я виправити все невстигла,
Ще трошки часу мені дай
В мені без тебе все згасає,
Це я запізно зрозуміла,
Але...

Серце моє почуття полонило,
Душу мов лагiдна мати сповило,

Вражень приємних сила-силенна
Це є дарунок від Бога напевно.


Бажаю зануритись в це з головою,
Щоб серце зігріло це диво зимою

Щоб стало міцнішим у серці навесну,
Щоб з мого життя вже ніколи не щезло.

Сонечко промінцем теплим світило
Мов янголятко чарівне і миле.

Що по цій стежці мене направляє
То приголубить, то надихає.

То вітерець мені щось прошепоче
Те, що для мене є найдорожчим.

То соловейко співатиме...

Радуйся земле, в якій Син Божий народився,
Народився й світ змінився,
Духом Божим освятився!
Та земля, що Сина мае, в благодаті проростае,
Сина ростить, в росах сяе,
В житті Бога прославляе.
В тій землі все рясно родить,
Та земля скрізь добре робить,
Вона Сина ростить, доглядае,
Ним живе , Його кохае,
Йому служить, радість мае,
З ним і тужить, і співае,
В Ньому до небес злітае!
З часом Син в душі зростае,
Чудо світ в серцях являе,
Дивну мудрість відкривае,
В землю - душу мир...

Сиджу та сумую біля вікна
Сиджу та гадаю “Чому я така?”
Краплинки стекають напроти вікна
Як мені зрозуміти “Чому я така?”
Чомусь хочется плакать, сліза не стека
Мабуть посміятись, бажання нема
Якись дивний характер, утримка не та
Хто мені відповість “Чому я така?”
Соняшний промінь прорізав нудьгу
Сумування залишив, зрадію йому
Від душі посміхнусь, все ж добре навколо
Захотілось стрибати, побігти у гору
В голові прояснилось, співає душа
Гарне життя, та і я хороша
Раптом “Стій...