Розовые очки

Зібрання вирує в залі – Данило мнеться у стола,
Заяву ж Галі розглядає (жінка вже живе без сна).
Бій пияцтву виглядає, як ціль доктрини без кінця,
…й колектив наполягає у прочуханці гаманця!
Ось, виступаючий хитає головою що є сил,
Плідно хлопця докоряє – заявляє – німий дебіл…
Така в світі «напряжьонка», мандрують запахи чуми,
Той, як смажена тушонка, у чарці мне свої боки…
Тай задав йому питання, одне – про атомну війну,
Що він чув про ці страждання та як сприймає цю біду...

Бой с тенью выигран - я победил!
Хоть тень и всё же не упала.
Победа по очкам - я сам судил.
И мне плевать что тень не так считала.

Мы часто для себя лишь побеждаем.
Чужие промахи один за два считая.
Свои десятками не замечаем.
Себя другим судить не разрешая.

Бывает выиграл - а совесть проиграла.
Любой ценою победил - и душу потерял.
А счастья нет ,победа лишь покой забрала.
И мир вокруг смеяться перестал.

Победы в жизни лучше не бывает.
Чем та ,где победил себя.
И тот кто...

Все работы ему по плечу, не мечтает о жизни иной,
Но пришел и поведал врачу: «Дома что-то неладно с женой!»
«На уборочной днями кручусь, по ночам стерегу урожай,
А в глазах её слёзы и грусть, хоть за клоуном в цирк снаряжай!»
«То истерик крутая волна, то обид нестихающий дождь,
Что же хочет от мужа она? Этих баб никогда не поймешь!»
Врач в раздумии темя чесал: « А с интимною близостью как?
Что совсем? Исполнять перестал?! Ну, ты парень, на шутки мастак!»
«У тебя же бывает обед, до угодий...

Снял он обувь - стал пониже,
Снял пальто и стал худее.
Без костюма - лоск пожиже,
Без очков - на вид глупее.
Шапку скинул - плешь наружу,
Без перчаток - руки-крюки,
Без жилета грудь поуже,
Зубы вынул - хуже звуки.
Без портфеля вид попроще,
Без мобильника - как нищий,
Скинул майку - вовсе тощий,
Сбрил усы - такой носище!
Посмотрел - засмеялся
Как важна вещей опека!
Снять трусы ему осталось,
Раз - и нету человека!

Сидить Вовочка у класі – очами крутить в голові,
Твори пишуться сьогодні про всі могутності весни…
Тиск здіймається у часі і зміст гуляє навкруги,
Всі явища безповоротні – приєднались до мети?!
Згадав «писар» мимоволі про батьків припис на стіні:
- Не ловіться Божевільні на най «пекучі» мідяки…,
На гарнесенькі усмішки, на запах пудри по весні…,
Не крутіть плаття вертливі, бо дай – до самої зими!

Це зробило свою справу – змінивши тему, Вовка враз
Згадав могутнішу проблему – батьків...

…і це було давненько, в оті стрімкі часи,
Коли жили бідненько, збирали всі рублі…,
Й вірили у тезу: «Хай в’ється ОГОГО!» –
Всі читали пресу про могутності його?!

До Львова із завданням приїхав із Москви
Кореспондент Іваньков з робочої сім’ї,
Виконав моральні й технічні завдання,
Завітав в їдальні і зайшов – до книгаря…
Ось, рветься він в кіоску придбати прес-реліз,
Тай мерщій дізнатись, як квітне той девіз?!
Сидить там, вже старенький, відомого зразка,
Блакитненько-жовтенький...

Не доставай из сердца нож!
C открытой раны хлынет кровь!
И синяки мои не трожь!
Пусть поглядит на них свекровь.

Пусть мать твоя, придя домой,
Прикроет свой вонючий рот!
И пусть поймёт, что сын – отстой,
Козёл и полный идиот!

Пускай узнает вся родня,
Какой ты в самом деле есть!
Боюсь вот, что к исходу дня
Узнает папа, то бишь – тесть.

Я ж промолчу... к чему слова.
Он сам поймет, и в тот же миг
Считай, что я уже вдова...
Ты ж по сравненью с папой – пшик!

Ну что притих? Очко...

Козак Микола купив літак,
Сусіда кличе на маневри –
Згоден був кремезний дядько Гнат
Від так – загартувати нерви…
Був стан тверезий (закрит сільмаг),
Висить інструкція в кабіні,
У пункті першому: дави на газ,
Двигун мерщій введи до дії…
Тож, загуркотіло щось в мозках,
Вгору рулять, бодай, злетіти…,
…злетіли – не тісно в цих мандрах,
Вже й хвилинку перекурили…
Ось, у пункті другому: Петля…,
Мертва петелька по дорозі…,
Руль тягніть на себе до кінця,
Й летіть у верх – чуття...

К ликованью Сердца
Поспешил контроль--
Требует главенства
Зоркий экс--король.
Вдруг решил корону
Вновь к мозгам прибрать,
И пытался сходу
Все переиграть.
Ум--он крайне хитрый--
Льстил и так и сяк,
И припомнил титры
Прошлого стократ,
Устрашал сомненьем,
Будущим грозил,
Наслажденьем грезил,
Умолял,просил.
Улыбнулось Сердце
На Ума вопрос--
Кто из них в главенстве
Повернуло ось,
Словно--коромысла
Потрясло торец--
Ралетелись мысли...
Басенки конец.

На пекучому сонці щира йдеться вистава,
Вона світ ублажає, бо з могутністю грає,
На високім «бігборді»,що окрашає міста,
Вдача ціль вибирає – до вершини сяга…

На колючім морозі хутко б’ється застава,
Вона мить зволікає, бо та рацію знає,
Яка в тихій облозі і хуртовину шпурля,
Та мету досягає й на вершині сіда…

На великім порозі справжня треться нарада,
Наче мир вихваляє й про могутності дбає,
Вона ж краща у Світі! Красуня – майже свята!
Ось там, Україна своє Величчя здійма!!!