Разом були

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

Тож – мне доповідач підстави
(Як пальцем водить у воді),
Що в світі най болючі справи
Весь пил здіймають до гори?!
Він розпочав розбір польотів
(Зійшлось зібрання, круг голів),
Там всі були… і ті хто проти
Всіх профспілкових брехунів…
Як гак без крил стоїть в куточку
(Неначе бідний волонтер)
Наш дід Стецько – з якого ж рочку
Він заповняє цей партер?!
Йому ж доведено зі справи,
Що є пияка й дебошир,
Й запаморочливі ознаки –
Він тут не наш громадянин?!
- Ціленький день...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

На Гуцульщині йшов дощик, три хмари кляті навкруги
Обложили все – без дошок не проїхати й не пройти…
…вийшла з берегів і річка, втопила пашню у воді,
Вже пливе бурливо бричка, поблизу й шляпа в самоті…
…кепі та була від Вуйка (мож, той, потоп у бистрині?!),
Били два гуцули в гонга: Спасаймо ж дядьку з течії!
Раптом трапилось нечисте – цей капелюх, як цар морів,
Проти течії, навмисно, мов крейсер – хвилі борознив…
Бий – ломакою в нечисту, …цим посприяли дідусі
Здійснити акцію навмисну...

Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …

Я знаю: Ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...

Пробачь мене,
пробачь і тримай образ,
це те що все колись мене.
І кожен місяц,знову нова сварка,
я знаю - я тебе не варта.
Знай такого не прощають,
ніхто не всилах це зробить.
Я довго памятатиму і ще
твої бездонні і безмежні очі,
ту посмішку що всім дає життя.
Тобі я може вже набридла,
збираю речі - йду я у ночі.
Я ще недовго буду дихати коханням,
тим що навкруги,тим що ще живе.
Я довго памятатиму ті миті
радості,кохання,сльози щастя.
Я не забуду нізащо в житті,
ті теплі руки,те...

У вишневому садочку
Діти граючись співали.

У вишневому садочку
Діточок було чимало.

До вишневого садочку,
Мене доля повертала..

У вишневому садочку
Я дитинство пригадала.

Як колись і я маленька,
Так у тім садочку грала,

Як моя кохана ненька
В в вечорі мене гукала.

І хоч я тепер доросла.
І сама уже є мама.

У вишневому садочку,
Я на мить маленька стала.

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.