Протест людини

Армянский народ всем показал…
Своему президенту правовое слово сказал!
Нет грабежу! В родной стране…
Армянский народ не должен жить в кабале.
Народ Армении как горный орёл!
В полёте он свободен... среди родных гор.
Никто не имеет право, - его унижать…
Тем более в нищенство его толкать.
Сумел народ Армении, - Миру показать…
Как надо мирно, - права свои защищать.
Добился отмены повышения цен…
Не преклонив, в забастовке он кален.
Вот так всем стоит поступать…
Только так, - не будут...

Кто лучше может знать как не слова -
Заблаговременно предсказанные звуки,
Как весть идёт с окраины двора
И падает, как откровенье, в руки.
Вновь тишина, смолчавшая ответ,
Прочтёт без выгоды и будет чтить обновки
В той темноте, что воспитает Свет
В тебе ещё не оперившихся набросков.
Широкий взмах от сердца до крыла,
Где, кажется, что в этом лишь и прав ты!
Где осень нас придет свести с ума
Оттенком голоса поправ(ив) переправу,
Бессмертный довод литеры души,
И не исправить этих букв в...

У кастрюли крышка, словно хвастунишка,
Застучит неслышно и покажет фишку,
Как её братишка и сестра малышка,
Жили не тужили и не зная бед,
В кипятке, варили кашу на обед.
У хозяйки Юли, было две кастрюли,
Полные всплеснули, закипев вздохнули,
Стали спорить, хвастать, в паре полыхнули,
Раньше мол им было лучше у бабули.
Борщ варили, мясо, овощи все сразу,
А теперь и вовсе, нет для них припасу.
Пользуется Юлька, лишь одной кастрюлькой,
Закипит и вспыхнет, булькай тут не булькай.
Их...

Я слухала шепіт хвилі,
Хвиля тихенько шепоче,
Їй вже море набридло,
Більше так жити не хоче.

Стати б на небі зіркою,
Палко в ночі світити,
А може стати людиною,
Щоб навчитись любити?

Та кажуть від цього так боляче,
Так, ніби навпіл розірвана.
Між морем- душею, та берегом- розумом,
Губитись як квітка зірвана.

Губитись в полоні відчаю,
Від цього і сльози стрічкою,
Та ні, не хочу кохати,
Нехай краще стану я річкою.

Ой, хвіилько, любо подруженько,
Знайома мені твоя доля.
Та...

Ніщо так боляче не б'є
Людину, як брехня.
Відвертість сльози друга л’є,
Кров – зрада мовчазна...

Слабкі -- за правду проженуть,
Окличуть злим слiвцем...
А сильні — руку подадуть
I пригостять винцем.

Без правди згинеш задарма,
Без правди свiт – тюрма...
Де правди широї нема,
Там величi нема.

Без правди не стоїть село,
Нi мiсто, нi Земля...
Без правди – в кожнiм словi – зло,
А правда визволя...

Хто, власне, знає, що воно – кохання?
Закоханий навряд чи розповiсть.
Осяяння, натхнення, хвилювання?
Блага до нас iз сфер небесних вiсть?

Лиш той – людина, кажуть, хто кохає.
Кохання свiтло, наче сонце, л’є,
Нiчого вiд людей не вимагає,
А тiльки щедро радiсть роздає.

Усе прекрасне в свiтi – вiд кохання:
I квiти, i будiвлi, i пicнi.
Воно яскраве – й перше i останнє,
Хай прийде восени чи навеснi.

Якщо хоч раз в життi любов пiзнаєш,
Осяяне з тих пiр твоє життя.
I тим єдиним...

Чужіі сльози не збагне інша людина,
Чужу печаль бажання мрії і скорботи,
Лише любов на все життя, одна-єдина,
Об’єднує у почуттях щирих народи

Не бережуть людей за все їхнє життя,
Шкодують , що не можуть повернути
Бентежить душу, непосильне каяття.
І неможливість, помилки свої забути

Щосили серце в грудях стукотить,
Дихання вкрай нервове та нерівне,
А мозок голові мовби собі кричить,
Щось незначне таке і імпульсивне

Але запізно, треба, починать нове,
Життя, і так, щоб не було...

Воїн...
Велике значення у слові
Природою було дано,
І пересічному воно
Неосяжним завжди було:
Він кинув поглядом убік,
Побачив постать - чоловік,
Запилений й сумний сидить,
Каптур хова очей блакить,
Потерті чоботи і плащ;
"Належно" оцінив і край.
Душа лиш глибше відчуває,
У витоки як поринає,
Мандрівника сумного образ
Розкриє швидко, відгадає,
Правдива там краса витає.
Людина? Ні. Істота? - воїн...
Для нього істини немає,
Лише довічная війна
І суть у ній одна - життя...

Подивись на птахів – в небі сірому,
Їхні крила приглушують дзвін церков,
Відлітаюсть кудись смутком білим,
Щоб вертатись назад знов і знов.
В кожній краплі дощу відображення
Поплямованих болем надій
Задихнувшись відкрику протяжного,
Гільйотину збудую.. не мій..
Я простягу скалічені крила,
Відшукай мене , милий, в ключі
Так літати мені не під силу.
Так літати хіба, що вночі.
Змах крила конвульсійний.. О, Боже!
Дай же сил поборити печаль
Шкодувати себе я не можу,
Мені...

Ми плачемо, коли в житті проблема,

Горюємо, коли піде коханий...

Жартуємо, коли перед нами дилема,

Нарікаємо, коли обірветься план довгожданий.
Здається, все найгірше, все пропаще,

Здається... ось кінець життя...

Не нам дісталося найкраще,

Немає більше вороття.
Ми - індивіди, всі ми Егоїсти,

Не помічаєм іншого буття...

А ти поглянь на дітей, які не мають їсти,

На тих, у кого сміттєзвалище - життя.
У кого ні сім*ї, ні друзів,

У кого навіть імені нема...

Болить...