Перша вчителька

Речитатив не впечатлял, не наполнял, опустошал,
коды и шифры не соответствовали, ключи замкам,
информация слоилась, распадалась на куски, (чуд-
илось, илом по), чудовища, выползали из мрака,
макака, кидала гниль в лицо, с потолка, падали
жирные капли, пауки спускались, оплетая прост-
ранство, (враки), рифмы не было, пыль, слизь,
слякоть, сменяли друг друга, не надо якать, упру-
го, распространялся звук, по стеклу, у дуг волн
образовывались дыры, из которых постоянно кто-
то...

Моє кохання! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, струнка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як терен – очі!
Така чарівна, як зірка вночі!
Така чарівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Царівна, панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, струнка лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моя царице, богиня Таня!

Цариця, панна, моя Тетяна!
Пахуча роза, перчинка пряна))
Моє натхнення, моє кохання
Ти моя перша, моя остання

Лишь стоит раз...
Любви шептанью...
проникнуть в Уши...
неспеша....-
Душа уж вторит...
с приДыханьем...
СамоВнушение
глуша.......
...................
Ума
сВедение
на РАЗ...
На ДВА -
перетечешь
в экстаз...
И осенит
заСтенок
Лба...
Галлюцинаций
Ворожба....
...................
Крепче шепчут...
Губы - губят...
речи...
мечен
ты судьбою...
легче?...
..................
Зрачку
не удержать
стреМленье...
вонзиться
в Призрак
преСтупленья......
..................
диКость...

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...

Я и они,
Чужой и не наши.
Меня не вини,
За мыслей кашу.

В горле першит,
Глаза слезятся.
Гор монолит,
Чужое царство.

Не свой для своих,
Чужой с чужими.
Сбежал в свой стих,
Не стану ими.

Меж стран границы,
Мир весь расчерчен.
А мне степь снится,
Заря и вечер.

Всех мест роднее,
Она — и краше.
Мне Мать — жалеет,
За мыслей кашу....
Марковцев Ю.

То, что было — заслужено,
То, что будет — должно.
Был не лучше, не хуже я,
Просто был — как дано.

Просто был заурядностью,
Лишь из многих одним.
Жил и грустью, и радостью,
Там и здесь став чужим.

Здесь своей чужеродности,
Я до дна испил яд.
Всё прошло и возможности,
Возвратить нет назад.

Пыль дорог чужих горькая,
И мне горло першит.
Лишь в себе вою волком я,
Когда сердце болит.

Цель пути потерялась,
Забродило вино.
Не спасёт слов лукавость,
То, что будет — должно...

Уносило времени рекою,
Словно в ручье щепку, сквозь года.
В днях их, моей жизни став судьбою,
Рядышком шли счастье и беда.

И в одном бокале грусть и радость,
Мир смешав, мне предлагал коктейль.
И сменяла солнечную яркость,
Мутным, буйным маревом метель.

Голову кружа Земли вращение,
Время тьмы и света в мир несло.
И в них наказав за поведение,
Из рук случай, воли рвал весло.

Ум ругался с чувственной душою,
Взвеся в себе «против» все и «за».
И першила горло мне собою,
Мною...

я в котре, і в котре дивлюсь в височінь
і бачу як падають зорі...
Я бачу, як місяць, по небу пливе
мов човен у синьому морі...

я бачу, минуле... дитинство моє
усмішку ... і перші тривоги
я бачу всі помилки, рани душі
успішні й невдалі дороги

я бачу кохання, взаємне і ні
безмежне й миттєве мов грози
я бачу бузок, чорнобривці, полин
тюльпани та гілки мімози

я знову, і знову дивлюсь в височінь
я бачу, то сонце, то хмари
я бачу весну і осінь життя
я бачу буденність і чари...