Очки

Я обнимаю необъятное, вздыхая в сердце снегопада Майи.
Я свою смерть рукой ласкаю в несуществующем межвременном краю.
Пересекаются пространства и внедряется анархия,
И хаос эксклюзивной бездны заполняет пустоту.

Пустота моего сердца - панцирь духа бестелесный,
Бронированное Солнце в небесах моих сквозит,
Я родился в миг чудесный монстром торжества прогресса
И насытился энтропией, поглотив прах черных дыр.

В моём духе - пустота, необъятное пространство.
Время засыпает в трансе...

Чувствую радость, душа вновь запела,
Так, в ритме плясала, чувствуя плоть.
Чувствую крайность, в ней кровь закипела,
И стать леденела, чувствуя мощь…

Чувствую страсть, что ревностно рдела,
В сердце засела, чувствуя злость.
Чувствую нежность, ведь, она одолела,
Злости пиханья и нечисти кость…

Чувствую дерзость - она время крутила,
Крутя до предела житейскую ось.
Чувствую слабость, где танца манера,
Слегка надломила джентльменскую трость…

Клубочек тихо прячется в ладонях,
Мелькают пальцы, скручивая нить.
И мысли медленно, как с водопоя кони,
Всё тянутся, их не остановить.

В очках немодных, в стареньком халате
Сидит старушка, молча, у окна.
Неяркий свет, тепло и тихо в хате.
То вяжет, то прядёт и всё одна.

А ведь бывало шумное веселье,
Сыны и дочки, мужнин добрый взгляд.
Сноровист был на всякое поделье…
Война взяла, не возвратив назад.

Сыночки спят в могилах по России.
От Волги до границы дружно шли.
- Ты жди...

Птица «кар» и птица «кря»
Тренируют крики зря.
Громче птицы, чем сосед
В нашем доме больше нет.

Он не воет, не кричит,
В стенах дырочки стучит.
И, наверное, в очках
Ищет в дырках червячка.

Пошумит на весь подъезд,
Червячка найдёт и съест.
25.02.09

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Осенним вечером, когда с небес со свистом
Свалились эти альфацентавристы
Или венерцы, или марсиане -
Я преспокойно мылся в русской бане,
И веником зело себя хлестал.
Вдруг - шорохи в предбаннике... Заходят.
Вдвоём ко мне, а третий стал в проходе.
Я - тазом в них, но таз повис в пространстве.
И вот, как был, в намыленном убранстве,
Уж я у них на корабле… Кругом мигает.
С меня водичка мыльная стекает,
А я стою без всяческих надежд,
С семьёю не успевши попрощаться.
А гуманоиды изволят...

Ой, ви очі, мої очі –
Десь, когось шукали,
Серед змученої ночі –
Майже заблукали?!
Біля тину, коло хати –
Вербонька всихає,
Сновидіння, наче мати –
Пісеньку складає:
Ой, люлі, мої люляти –
Дівчина кохана,
Скільки років зачекати,
Ось вона побрана?!
Посумую, поблукаю –
Ніченька лунаста,
До весілля завітаю –
Райдуга цвітаста:
Ізвиваються музики –
Танці, привітання,
Гупотіння, п’яні пики –
Проводи кохання…
Ой, ви очі, тихі сльози –
Закінчилась казка,
В ній зав’яли...

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я...

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...

Це трапилось весною:
Зустрілись у трамваї
Відомий Кум з Кумою,
…скрипіли колій шпалі!
…і так:
«7» номер спозаранку
Скрупульозно як луна,
Шляхетно, наче неньку,
Кругом міста обвива…
Час ранній на зупинці,
Кума радісно ввійшла,
Ще в думках добрі млинці,
Вранці хутко їх пекла…
…а ж, тут – періодично
Звучить таємне: У-У!!!
То може щось класично
Відбувається в уму?!
Так ні…, звуки в салоні,
Посеред натовп людей
Й вивчає звуки долі,
…ось і зірочки з очей…
На лоб полізли очі...