Хаты

Желтые шапки церквей
Расцелует синяя сдоба,
Хрупкого взора сень
Заломит сердечной тоской,
Неба шаткая хата
В сердце выплеснет Бога,
Да на крестах развесит
Ветров свинцовых покой.
Молитвы дряхлых костей
Учуют колодцев ноздри,
Святою водой постель
Калека-душа заправит,
Желтые шапки церквей
Расстреляют синие грозы
Обнаженного неба Христа.
Дай мне, Боже, сил не ослепнуть.

В далекому вирію пташка
Не стогне й не томиться тяжко.
Лиш в крилах відчує судому
І з силою потяг- додому!
А дім- з гілочок і соломи.
І в гору аж дух завмирає,
А крилами силонька грає.
І я , наче в вирію пташка
Живу наче й зовсім не важко,
А все таки рвуся додому,
До тих гілочок і соломи.
Чого ж я так довго чекаю?
Чи звик, чи дороги не знаю?
Чи просто далеко до хати,
Та крилами важко махати.
Лети ж моя пісне без мене,
о Земле кохана, о нене!
Лети, лети, лети!

Добро, что люди сделали для Вас,
Пишите на скрижалях лет грядущих.
Обиды, огорчавшие не раз,
Пишите на воде быстротекущей.


* * *

То, что ножки её кривоваты – печально.
Но не главная это печаль, просто жаль.
А вот то, что извилины спрямлены изначально
В этой милой головке – вот это печаль!


* * *

Вот и жизнь потускнела, как лампочка.
Видно, спад напряженья в сети.
Значит, вскорости жди, моя лапочка,
Ярких строчек, что вспыхнут в груди.


* * *

В буче жизни, в...

Два часа, погост, весна.
Провожающих толпа.
Безутешная вдова
Оглашает небеса.

Ой, да милый мой, родной!
Если был бы ты живой,
Я б глядела за тобой
Словно солнце за луной!

Целовала б тебе ручки
От зари и до заката.
Но не видела получки
От них знаешь, наша хата.

Омывала б ножки, милый,
Ключевой водой с любовью,
Но ходил же ты, постылый
Утешать судьбу всех вдовью.

Говорила слово б нежно,
как соседу б ворковала.
Когда с ним, заметь, прилежно
На курортах отдыхала.

Не...

Гай гудить бджолиним раєм,
Сонце впало за крильце,
Хтось шумить за тим сараєм
Силоміць – понад усе…
Світить місяць наче сака,
Хмари ходять де не де,
За кутом нассав собака,
Там тільки ж пар іде…
Щось гримить в білястій хаті,
Не наче - кум хропе?!
До куми ж зайду – до Каті,
Так може щось наллє…
Десь у стольному там граді
Біса хмарочос блює,
Кум на ньому розхитає
Й парубоцтво своє?!

11.02.09

Клубочек тихо прячется в ладонях,
Мелькают пальцы, скручивая нить.
И мысли медленно, как с водопоя кони,
Всё тянутся, их не остановить.

В очках немодных, в стареньком халате
Сидит старушка, молча, у окна.
Неяркий свет, тепло и тихо в хате.
То вяжет, то прядёт и всё одна.

А ведь бывало шумное веселье,
Сыны и дочки, мужнин добрый взгляд.
Сноровист был на всякое поделье…
Война взяла, не возвратив назад.

Сыночки спят в могилах по России.
От Волги до границы дружно шли.
- Ты жди...

Грався з чубом вітерець –
Кум до Кума навострився:
Взяв духмяний папірець
(В день на ньому перцем грівся),
З діжки смачний огурець
(Смак до нього причепився)
Дошкуляє зміст увесь,
Наче кращій шмат гостинця?!
У гостинці є й млинець,
Пляшка теплої горілки,
Як козацький молодець,
Кум з’являється у хвіртки:
Здоровенькі Вам були –
Кум до хати поклонився,
Де кума сопить завжди –
Та заходь, от! зупинився…
Вже в передній, вліз в сінці,
Той же час – перехрестився,
Й Кум лежить...

Ой, ви очі, мої очі –
Десь, когось шукали,
Серед змученої ночі –
Майже заблукали?!
Біля тину, коло хати –
Вербонька всихає,
Сновидіння, наче мати –
Пісеньку складає:
Ой, люлі, мої люляти –
Дівчина кохана,
Скільки років зачекати,
Ось вона побрана?!
Посумую, поблукаю –
Ніченька лунаста,
До весілля завітаю –
Райдуга цвітаста:
Ізвиваються музики –
Танці, привітання,
Гупотіння, п’яні пики –
Проводи кохання…
Ой, ви очі, тихі сльози –
Закінчилась казка,
В ній зав’яли...

Шел Степан, крадучись, по просёлку
Лягушей и мышаков давя,
То на пень трухлявый, то на елку,
Кирзачем оскрузлым попадя...
А кругом ядреные погоды,
От мокрот взопрела вся земля
Шел Степан, шпыняючи колоды,
Малахай пальцами теребя...
Вот взошло Ярило по-утряни,
Забухтел, загукал хвойный лес...
В хате стоеросовой селянин
Добавлял в дрочёну огурец...
Засупонило в нутрях у Стёпы,
Мураши побегли по грудям.
Вспомнил он о смачной девке Клёпе,
Ни за что отдавшейся дядьям...

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...