Хаги-ваги

"Кто их купит? Глупые вопросы!
Покупают, я сама взяла".
За витриной - радужные монстры,
Воплощенье плюшевого зла.
Не хватило б маме всей отваги
В руки взять, - но тащит с воплем дочь:
"Ну купи, купи мне Хаги-Ваги,
Без него мне жить уже невмочь!"

Мама говорит: "Ну покажите,
Это обезьяна или что?"
И на шею лезет полкожитель
К девочке в индиговом пальто.
В магазине много всякой шняги,
Но диктует мода свой каприз:
Синенький уродец Хаги-Ваги -
Самый предвкушаемый сюрприз.

"Много...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Десь тут земні вихряться струми,
Вітри разючі цокотять…,
ЛЕСЬ супротивить точку сили,
Він знов чатує рибку в снасть…
…ох, лихо – закінчились черві?!
Та ж це є фінішний колапс,
Тут час, як раз, клювання вперті,
Мож, вірогідний мнеться шанс…
…й рибак знаходить білу тріску,
Усе здійнявши навкруги,
І олівцем там ставить риску,
Червоний напис – черв’яки!
Й кидає в воду це творіння,
Яскраво розійшлись круги,
Також, спарились і сумління,
Що рибка буде – хоч куди?!
Гачок на трісці у...

Тиждень вічного студента,
Немов вагою слона,
Топче місяць у моментах,
Коли вдача чергова
Зміст міркує у щоденник
За наявністю листка:

В понеділок та вівторок
Хочу їсти задарма?!
У середу ж діла гірші –
Ахіллесова п’ята,
Їсти хочеться ще більше,
Доїдаймо глевтяка…
Теж, четвер прожити треба,
З’їмо кришки на столі,
Як – стипендія вертлива!
Гульки…П’ятниця…Пісні…

…вихідні ж – не пам’ятає,
Швидко вольності пройшли,
Знов у пузі щось жбурляє –
В тиждень новий увійшли...

Пробивал головой стены, закруглял углы,
искал пятый, а я святый? грешен? или оп-
ять неутешен? нешуточный расклад, при
жизни в ад и в рай не попасть. Ветра нет
штиль, расплескалась лава, овации, вызы-
вают клекот, ропот, перемены, рождения
и кончины богов, у ты каков. «Нальфар»
корабль из ногтей мертвецов, лодка, Локи.
Кол волку, а нам толку, мало, Рихард Ваг-
нер, Кольцо Нибелунгов, не бей луну, солн-
це, «век мечей и секир»? одним словом тир,
«проклятого богатства и великого...

Без надії - сподіваюсь!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане...