Думки

Изумится иной,
кто по делу вышагивал бойко
И, увидев подсолнухи,
шляпу сорвёт с головы:
"Эко! масла-то, масло-то,
долларов, гривен-то сколько!..
Взять бы всё и - в Канаду..." -
такого не делайте вы.

Если русский в душе,
исходи лучше русской тоскою,
А заморскою логикой
в сердце своём не греши:
"И подсолнухи, в частности,
крутят за солнцем башкою". -
То за солнцем: Америку
с солнцем равнять не спеши.

"Новый русский даёт
изнутри нам портрет украинца!
Предок...

Спить Глевтяк на салі і облизує боки,
Чіткі діла у справі і смажень – хоч-куди?!
Лежить і в салі тане, як зірка на зорі,
Милується зірницею у власному житті…
Сон-думка дошкуляє: дзвін чарки в самоті,
Десь біля вус вітає, як димові круги,
Братів усіх гукає в бельмесові ряди
На зборище яскраве – в бенкетні шабаші…
…і промайнув з упину цей хепі-енд у сні,
Вже ж сала попоїли, напились до свині,
В кишені порожнеча, аж ситі всі брати,
Тай, дякують смиренно і гей в свої шляхи…
…ілюзію...

Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …

Я знаю: Ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую...

Я бачив очі кольору весни.
В них зелень травня, що росою вмилася.
Ті очі захопили мої сни
І у думках навіки оселились.

Колись за них романтики поети
Йшли на дуелі і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади.

Я бачив очі кольору лісів,
Де все первинно-дике, романтичне.
Здається, колір цей на сто віків
Мене в спокої більше не полишить.

Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів,
В їх усмішку чарівну і живу,
І вже цьому не можу...

Орлани сім’я кинули з гори,
Чи їх приніс із лісу вітер босий,
Посеред лану серед хвиль трави
Три дерева зросли на чистих росах…

Мов душі, що не знали співчуття
В житті людському, помолились Богу,
І дав Він кожній спокою життя
Й дивитись досхочу на небо змогу…

Стоять вони, й куди ти оком кинь –
Безмежная далінь лише навкруги;
Те море незакінчених хвилин
Неначе мур від радості і туги…

Нема доріг до них – і то талан,
Лиш на гілля, бува, сідають птахи…
Ніщо не заважає їх думкам...

Не треба від тебе не слів не дарунків
Не кинутих в розпалі гніву слів.

Не з’ясування на людях стосунків.
Бо це є знущання з моїх почуттів.

Лише відпусти мою душу на волю,
Загоїти рани від давніх образ.

Дозволь зрозуміти, що сталось з любов’ю
Все з часом я впевнена буде гаразд.

Не квапся благаю, всі висновки потім,
Для слів беззмістовних зараз не час.

Думкам так потрібен омріяний простір.
Який приведе все до ладу у нас.

Я хочу бути однією з твоїх коханок.
З тих, що тихо ідуть під ранок,
З тих, що гірше за смак дружини,
але кращій, ніж самотній,вчинок.
з тих, з ким йдеш і куди ти знаєш,
але потім не пам’ятаєш,
зафарбовуєш кожен з ласощів,
бо дружина – насправді красощі.
Ти хочеш бути моїм чоловіком.
Щоб твоєю була навіки
Як би грубо це не звучало -
Бо тобі зі мною сексу мало.
Твоя дружина хоче замало:
Щоб її твої тьолки не діставали,
Щоб вона прокидалася з тобою вранці,
А не з думкою про сусіда...

Мечтая вдохновляемся, и вдохновившись, всё
мечтаем, до дела не доходят руки. Маниловы,
живём и процветаем, воздушные мосты и замки
на песке не перестанем строить, сторонись, вдруг,
упадут, тебя раздавят, что тогда, напишут на
надгробье, его мечты, его и раздавили, увили всё
плюшём, сознание рассеяли, вниманье, рассвет,
начало дня, а вечер, окончанье, а чаянье, начало
и конец, не сбылись, и в судорогах забились, бо-
гатея, той думкой, чем дурак богат, любого, кто
на площади маячит, и...

В тёплом бархате лучей
Ручеёк течёт ничей
Думкой солнечной рождён
Светом тайным оживлён

1
А к празднику ( Чтоб «оторваться»! ),
кой, накануне, должен быть,
уж гости начали съезжаться
( Об оной дате - да забыть?! ),
и кое-кто в господском доме
( по факту: жаждая в истоме )
привал нашли - в «святых местах»,
а кто-то жил - во флигелях,
ну, а другие, рангом ниже,
к приказчику ( Уж снизошли! ),
а третьи, с податью пришли,
к священнику, впустил чтоб, иже…,
а вот четвёртых, балаган,
жил у зажиточных крестьян…
2
Конюшни были ( Да сверх меры! )
полны дорожных лошадей,
где...