Чеки

Я не засну, якщо ти не прийдеш
і біль не заспокоїш мій глибокий,
крізь відстані мені не принесеш
в долонях-крилах довгожданний спокій.

Це можеш тільки ти, лиш ти один –
мене порятувати від будення...
Спинити плин настирливих хвилин
і повернути втрачене натхнення.

Я так тебе чекаю!.. Я тону
у загрубілих сутінках кімнати.
Без тебе цю пітьму не прожену.
А сили ледве вистачить чекати...

Зійди до мене, Бога посланець!
Покинь своїх висот небесні храми.
Ти ж бачив біль закоханих...

Невтамовная спрага, зневоднення…
Я не пив твої губи вже зо два дні
Чи два тижні, два місяці, вічності?..
Все навколо чуже від незвичності…

Від незручності, незадоволення.
Я чекаю дощів, потім – повені,
Щоб в кохання твоє окунатися,
Щоб кохану кохати, кохатися…

Все навколо чуже від незвичності
Вже два тижні, два місяці, вічності…
Я не пив твої губи вже зо два дні.
Невтамовная спрага, зневоднення…

Балует солнце Величностью дня,
Запетушились ветры-разбойники,
Лихим завихреньем луч-властелин
Низошёл на трон – на мирскую волну…
Филигранностью (воплощения для…)
Спешатся в ряд вещие звонницы,
Их в путь провожает топ-господин
Современности – на земную стезю…

Бушует сообщество мириад из огня,
Запестрелись мэтры-раскольники,
Крутыми изворотами чек-властелин
Низошёл на трон – в тленную мзду…
В сытой безвольности сего бытия
Черствеет Дух Отчизны-заложницы,
Пустотой донимает...

Песок в глазах

Палящий зной,
И ветер бьёт по векам.
Песок в глазах. Пустыня, Саксаул.
Терпи. Не ной.
Усилья – лучший лекарь.
Пусть ветер вырвет жизненную дурь.

Наш караван
Дойдёт до горизонта.
А там ещё чуть-чуть. И..снова ад –
Блестящий кран,
Ужимки злого понта.
И ты опять сбежать в пустыню рад.

Здесь ныть нельзя.
Оазис перед нами.
Траву погладить нежно не забудь.
Промой глаза.
И вновь вперёд, шажками.
Через пустыню грёз проходит путь.

СНЕГ НА РЕСНИЦАХ

Ты помнишь...

В далекому вирію пташка
Не стогне й не томиться тяжко.
Лиш в крилах відчує судому
І з силою потяг- додому!
А дім- з гілочок і соломи.
І в гору аж дух завмирає,
А крилами силонька грає.
І я , наче в вирію пташка
Живу наче й зовсім не важко,
А все таки рвуся додому,
До тих гілочок і соломи.
Чого ж я так довго чекаю?
Чи звик, чи дороги не знаю?
Чи просто далеко до хати,
Та крилами важко махати.
Лети ж моя пісне без мене,
о Земле кохана, о нене!
Лети, лети, лети!

Артист-авантюрист.
Акробат - акработист.
Арена - аккомпонимент.
Артроз-артрит.

Бегемот.
Большой бегемот.
Бездействие бережет.
Берег болотный.
Бегемот беззаботный.
Бедный, бедный бегемот.
У болота он бредет.
***
Большое болото.
Бобер бросает бревно.
Бескрайные бризы.
Близ Бородино.

Варечка и Ванечка.
Вредная ворчунья Варечка.
Выговор влепила Ванечке.
Выругался вялый Ванечка.
И ведро вылил на Варечку.
Вся в воде виднелась Варечка.
Выронила Варечка варежку.
Выронила...

- Де найкраще місце на землі?
- Там, куди з теплих країв летять журавлі!
- Куди всі дороги ведуть невідомо?!
- До милого, рідного дому.
- Чому хтось не спить, страждає до ранку?
- Бо юність ще кличе рожевим серпанком.
- Чому так тремтить серце дівоче?
- Тому, що чекає жаданої ночі.

Однажды сказал Робеспьеру Марат:
-Мы руки в крови замарали,
Француза француз убивает, как брат,
В пылу якобинской морали.

-Ты знаешь, Марат,- Робеспьер говорит, -
Мы просто как малые дети,
В России такое еще предстоит,
Что нашу мораль не заметят.

В России повсюду полно голытьбы,
И публика кормится плохо.
Подайте ослепшему в ходе борьбы
С троцкистско-зиновьевским блоком.

Однажды у Троцкого сперли пенсне,
И Лева писать разучился,
И Сталин стал главный писатель в стране,
И этим...

Ты же не был таким, человек, -
Беспощадным и жадным до денег,
Как перчатки, меняющим девок,
Прожигающим в пьянке свой век!

Ты же не был таким, человек, -
Хамоватым и льстиво-угодливым,
Равнодушным к судьбе своей Родины,
К судьбам близких, коллег и калек.

Жизни идолы – доллар и чек,
Да чтоб хлеба и зрелищ – навалом.
Ты же не был… А, может, не знал я,
Что таким ты и был, человек?!

Коник їв траву у лузі. Але був в страшенній тузі.
Діток коник наш чекав, від чекання сумував.

Та малята прибігали, гриву в коси заплітали,
Коси стрічками в"язали, та ще й хвостик розчесали.

Принесли йому водиці, що набрали у криниці.
І сплели коню вінок із барвистих квіточок.

Коник бігав і стрибав, коник весело іржав,
Більше він не сумував, а маляточок катав!