Чары

Путеводной звезды,
Свет искрой был во мгле.
Он меня в пасть беды,
Уводил по Земле.

Серебристым серпом,
Месяц тучу кромсал.
Света призрачным сном,
Чары в мир посылал.

В полночь час колдовской,
Нечисть в мир запустил.
И сон яви Земной,
Тем в кошмар превратил.

В нём плясал вурдалак,
Чьей-то крови испив.
Скалил зубы ведьмак,
Двери чёрту открыв.

И в углу чуть дыша,
Я сидел в этом сне.
Ушла в пятки душа,
Стра...ааа...шно, было там мне...
Марковцев Ю.

ВИКТОР ПЛУТ:

СТИХИ ПО МОТИВАМ ПОЭЗИИ Виктора Шамонина-Версенева
Мои любимые читатели, друзья с большим волнением представляю вам свои стихи, за период с 2015-2017г.г., написанные под впечатлением произведений известного поэта-современника Виктора Шамонина-Версенева.

Именно поэтому особо представлять эту незаурядную личность нет необходимости. Скажу только одно –
Виктор Шамонин-Версенев – явление нашей литературы.

Ранее, я уже имел честь делиться с вами теми чувствами, которые лелеют...

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...

Закохана жінка - сонце в бокалі
Чарівний нектар, квітка мигдалі
Вона надихає і мучить до болі
П’янить і дурманить, як запах магнолій

Закохана жінка- таємниця природи
Вона непостійна наче погода
Беззахисна, ніжна, чарівна лілея
Кохай її завжди, вона твоя Фрейя

Закохана жінка- відьмине зілля
З нею, ти Бог, без неї- похмілля
Про похмілля, не думай- упийся, літай
Закохана жінка- це пекло! це рай!

Кохай, до безтями, все інше лиш тлінність
Закохана жінка, - божественна цінність...

Ночь колдовская Ивана Купала:
время чарующей тайны настало
Девы сбираясь в венках у костров,
в танцах обрядных колдуют Любовь

В травах, цветах и в рубашках до пят,
в бликах костров древних магий обряд
Время гаданий И тайны небесной
Боги открыли пред миром завесу

Плясок языческих славный итог:
папоротник раскрывает цветок,
в миг загоревшись огнём колдовским
Тайнами кладов и судеб мирских
ты овладеешь Его лишь найдёшь
Только смотри: в топь болота уйдешь
и не вернёшься сильны духи...

Моє кохання! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, струнка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як терен – очі!
Така чарівна, як зірка вночі!
Така чарівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Царівна, панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, струнка лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моя царице, богиня Таня!

Цариця, панна, моя Тетяна!
Пахуча роза, перчинка пряна))
Моє натхнення, моє кохання
Ти моя перша, моя остання

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...

Букет із троянд, білих й червоних
Прижатий до серця, в тво́їх долонях
В долонях твоїх, мо́є кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Пристрасть та ніжність червоне та біле
Обличчя коханої, бажане, миле…
Жінка з трояндами … спогади, мари
про па́лке кохання, пристрасть та чари

Букет із троянд, червоних та білих
забути про тебе, не в мо́їх силах
не в мо́їх силах, забути кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Околелая мечта –
Света луч в туннеле лет –
Та
Несбывшаяся быль,
Тот
Отчаянный рассвет.

Забываю – не забыть.
Прогоняю – душу рвёт.
Как любовь мне разлюбить?
Как прервать её полёт?

Припев:
Из глубин небытия
Светит мне мечта моя –
Мой чарующий фантом,
Взявший душу на излом.

Мой источник, мой родник,
Райский берег для двоих
Непреступен и далёк –
Лишь виденье, лишь намёк.

2
Околелая мечта –
Светлый груз моей души.
Та
Чарующая явь,
Те
Хмельные миражи

Мироточат...

Яков Есепкин

• Из книги
«Сонник Корделии»


Портреты юдиц в сусальном золоте

Двадцать девятый фрагмент

Золотых ли царевен травить
Иды вновь собрались о каморах,
Фей антоновкой будем живить
При седых звездочетах и Орах.

Ветхим пурпуром тьмы налием
Антикварные битые кубки,
Пой обручниц стола, Вифлеем,
Ныне все и успенны голубки.

Ах, Чума, это время земных
Страшных пиров, эфирной их неги –
С барвой фижм и шелков ледяных,
Красным принтом чарующих снеги.

Сорок первый...