Було

Хмільок вітриться на осонні,
Димок струмує до гори,
Народ вирує біля Борі –
Спритний лівак служив в корчмі…
Два молодця зайшли до нього,
Був настрій вище голови,
Спитали трохи тут хмільного –
Простець від вус до бороди…
Й пустує там один другого:
- Як бачу стопку на землі,
Впадаю в відчаї німого,
Зникає й тяма в голові…,
Прошу Всевишнього: Дай волі!
Хиряві звички враз зніми!
…й казкової немає долі –
Радикуліт засів в мені?!
- А, тебе щось, не було видно?!
Питає другий...

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Пробачь мене,
пробачь і тримай образ,
це те що все колись мене.
І кожен місяц,знову нова сварка,
я знаю - я тебе не варта.
Знай такого не прощають,
ніхто не всилах це зробить.
Я довго памятатиму і ще
твої бездонні і безмежні очі,
ту посмішку що всім дає життя.
Тобі я може вже набридла,
збираю речі - йду я у ночі.
Я ще недовго буду дихати коханням,
тим що навкруги,тим що ще живе.
Я довго памятатиму ті миті
радості,кохання,сльози щастя.
Я не забуду нізащо в житті,
ті теплі руки,те...

У вишневому садочку
Діти граючись співали.

У вишневому садочку
Діточок було чимало.

До вишневого садочку,
Мене доля повертала..

У вишневому садочку
Я дитинство пригадала.

Як колись і я маленька,
Так у тім садочку грала,

Як моя кохана ненька
В в вечорі мене гукала.

І хоч я тепер доросла.
І сама уже є мама.

У вишневому садочку,
Я на мить маленька стала.

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.

.
Рішення ті про які пошкодую
Не в змозі прийняти, занадто ще рано.

Краще я ще раз усе обміркую,
Не турбувати щоб серце задарма.

Я пропоную повірити щиро
Коханню яке нам серця сповиває.

Без цього нічого у світі немиле
Без цього життя сенс відразу втрачає.

Я пропоную тобі зачекати,
Все, що було промине непомітно.

Все ж пропоную не нервувати
Хмари підуть і знов буде світло.

І пропоную не турбуватись,
Я все зроблю, що від мене залежить

Якщо нам судилося закохатись...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...

Коли безпорадність не має межі
І не вистачає світла...
Коли мало слів, забагато розмов,
Нещирих та зовсім байдужих,
Приходжу до тебе я знову і знов
Укотре зцілити душу...
Укотре знайти порятунок від сліз
В обіймах таких гарячих...
І все, що було до цього, колись,
Більше нічого не значить...

Маленький мальчик отчаянно спит.
Дергает волосы, учит иврит.
Двигает телом, отчаянно стонет.
Маленький мальчик точно утонет.
Под одеялом запястья его,
Вот бы коснуться, да, блин, никого…
Маша в селе, одноклассники в поле,
Мальчик от скуки висит на заборе.

Девочка Лиза по скверу идет,
Скучно, противно, в любви не везет…
Вдруг на заборе увидела диво:
Мальчик висит, равнодушно и криво.
Девочка Лиза неспешно прошла,
Взад, поперек, вправо, влево на шаг,
Медленно, скромно спросила...