Ближче

Я згадую тебе, твої прекрасні очі.
Чому не можу бути зараз поруч я?
Як хочеться до тебе бути якомога ближче!
Але боюсь того що ти не хочеш.
Не хочеш бачити мене з собою поруч,
Боїшся, що не так я зрозумію погляд твій.
Але ж я знаю всі твої думки.
Не бійся, нав'язливою я не буду.
Я хочу лиш відчути подих твій,
Твій поцілунок на моїх вустах,
Твої обійми, що без почуттів
Так гріють мою охололу душу
І тіло, що так прагне відчуття любові.

Надежде Павловне Кобзар

Якутской стужей,по утрам
Пронзён Тауйский Балаган*.
Когда-то здесь жила и ты,
Средь многолетней мерзлоты.

Как эхо прежнего "Дальстроя"
Гудят, звенят,прощально воя
С февральской вьюгой,в холода,
И Колыма, и Магадан.

Зима, и снег засыпал крыши.
Жаль,голос твой мне не услышать,
И как свою Отчизну-мать,
К своей груди уж не прижать.

Нет для меня родней и ближе.
Я как во сне отсюда вижу,
В краях далёкой стороны,
Твои знакомые черты.

Там ты на снимках...

Над таїною посмішки Джоконди
Почесну варту пїять віків несуть,
Присвячено трактати їй і оди,
Та не збагнено Жінки тої суть!

Тебе, кохана, я давно вже знаю –
Чи є хто в світі ближчий, далебі!
Та з кожним роком знов я відкриваю
Незвідані скарби душї в тобі.

Та що роки! Неначе блискавиця,
Ти в мить одну з’являішься мені…
Що означа вогонь в твоїх зіницях –
Любові спалах чи раптовий гнів?

Часом буваєш лагідна і мила,
Часом похмура, замкнена, сумна,
А потім знов, як море те мінливе...