Аби

У меня был друг хороший
А теперь погиб
Чтож мне делать без тебя
Как мне дальше жить?
Не могу, глаза закрою
Он передо мной
Но на самом деле - горе
Он в земле сырой
Умные глаза не смотрят
больше в сторону мою
Не вильнёт хвостом мохнатым
руку не лизнёт мою
Тихо моет дождь холодный,
кости под бугром
рядом я роняю слёзы
И ещо приду потом
Но не встретимся однажды
больше мы с тобой
рыжая овчарка Аби -
друг мой дорогой...

Все солнце здесь: в ажуре минарета,
В горячих снах, в сухом пожатье рук.
И тлеет день за днем, как сигарета,
В привычной суете индийских слуг.

Вся горечь здесь: в иссушенной гортани,
В глухих словах, в надуманности фраз.
Закутавшись в надушенные ткани
Я мимо прохожу в который раз.

А ви мене й не знаєте: ношу іздавна маску.
Я - інша. Інша, інша! Я зовсім не така.
Ви думаєте - камінь, який не терпить ласки,
а я лиш тільки глина - податлива й мяка.

Ви думаєте - вітер або із громом злива,
якій така дрібниця - півсвіту затопить!
А я ж така тендітна, а я ж така вразлива -
боюсь зірвати квітку, бо, може, їй болить.

Ви думаєте - птиця, яких не приручають,
бо обминає мудро і клітку, і сильце.
А я лиш тільки жінка, котра весь вік чекає,
аби з-під маски фальші...

Мов книгу, я думки гортаю,
Листи в мережі розсилаю…
Просто : «ПРИВІТ!»
Себе я відпустила,
Аби міг ти прийти красиво
РОЗТАНЕ ЛІД…
На розкиданих листках
Напишу: «ЛЮБЛЮ» в думках,
Щоб по ним знайшов мене,
ТА РОЗТАНУВ ЛІД…
Із розкиданих шматочків
Я складу : «ЛЮБЛЮ» - це точно,
Щоб ти пам’ятав мене,
В ЗОРЕПАДІ ЛІТ…


Приспів:
Кохай мене! Просто кохай!
Шукай мене! Час наш тримай!
Цілуй мене, як вітер - квіти!
Бо ти для мене , а я – це ТИ!


Обірвано струною...

У часи ганьби народу, у роки
неволі
й сліз,
народилась під Москвою
жінка-
революціонист.
З самого дитинства знала що
є УНР,
ОУН
і мету не поділяла, що
розсіював
комун.
Київ-це столиця слова, і
Тичини, і
Зерова,
то й слова несла до всіх, наче
істини
горіх.
І тому була готова їхати
подаль від
дома,
аби думку донести:вщент
цензуру
на листи!
І з терпінням, вона дбало
йшла к гестапо, наче кожен
день
таке бувало,
й угорі намалювала наш
тризуб, у
ньому й слава!
"Тут...

Зеленая повязка
на лбу.
Не страшновата сказка,
Абу,
о том, что взрыв
пластида
в рай вознесет
шахида?

Какие гурии,
Абу?
Есть только миг один -
в гробу,
потом - ничто, нигде и никогда.
и навсегда...
Беда, Абу, беда, беда, беда...

А что в зеленой каске
ты сам?
Твоя добрее сказка,
Иван?
И ты в Чечню
не братом -
врагом пришел,
солдатом.

Какие гурии,
Иван?
Пускай повязка - лишь
обман,
но остается нам с тобой - война,
война одна...
Беда, Иван, беда, беда, беда...

Начнем историю сначала.
У моря хижина стояла.
Там жил трудяга и бедняк,
С семьей своей, Али-рыбак.

Имел он пятерых детей.
Двух дочерей, трех сыновей.
Жену любимую - Гюли.
И счастлив был рыбак Али.

Делил он скромный свой улов,
Чтоб накормить все семь голов.
Что оставалось - продавал.
Муку и фрукты покупал.

Лепешки, что пекла Гюли
Любили дети и Али.
Он ночью сеть свою чинил.
А утром в море выходил.

Однажды, на песке, кувшин,
В котором жил волшебник - Джинн,
Нашел рыбак...

Жизнь прожить
АБЫ
ДА КАБЫ
Промотать её
АБЫ КАК
Нет бы в степь –
погонять кобыл!
Матадором пойти
на Быка!

Перемога? Поки є дорога, йди до Бога, або від Бога,
різниці немає, навколо, велике коло, крутиться сансари колесо.
Іди лісом або полем, тільки не до бісу, собі сам яму не копай
і другому, хоча так бува, що копав яму, а вийшов колодязь,
бува шо i бiда вiд горя боронить, милостив Господь, та не добрий,
Щирий та не поблажливий. А може і не такий - але Великий і
Незбагнений, то напевно. Роби шо хочеш, пам'ятай хто ти є,
недурні то люди, суфії, Спасителя не заперечували, хоча на
верблюдах...

Дарую тобі слова
Щастя із них склади
Склади з них казкові міста
Весняні квітучі сади

Склади з них світанок рожевий
Або білий-білий туман
Баладу про вічне кохання
Або напиши роман

Дарую тобі слова
А ще подарую вірші
Щоб ти відчувала мене
У серці, в своїй душі

Кохання відчула моє
Відчула як море шумить
А ще щоб відчула знов
Серця стурбовану мить

А може, змарнуєш слова
Ніщо не стурбує тебе
Під сонцем, не вічно ніщо
Колись, може й небо впаде

І вирвуться м́ої слова
У...