Хто ж на Свята прати йде...

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я борщ…
А ж як наліво натякало –
То пхаю віз в машину дрож...
Ну, як доверху воно встане?!
Кумі не терпиться пізнать,
Якщо, тоді, минеться бранне,
Що будеш з лихом вироблять?
Ой, що ж тут страшного рідненька,
Це, майже, явище святе…
Верчусь я дзигою скоренько,
І хто ж на Свята прати йде?!