Я не в змозі, минуле забути
Те кохання, ту ніч в хуртовину
Я не в змозі, ті дні повернути
І тому, відчуваю провину
І тому, час минає невпинно
Віддаляє від місця кохання...

Закохана жінка - сонце в бокалі
Чарівний нектар, квітка мигдалі
Вона надихає і мучить до болі
П’янить і дурманить, як запах магнолій
Закохана жінка- таємниця природи
Вона непостійна наче погода...

А що, зостається мені, печалю хмільний стакан
Розлука, сестра Журби, танцює зі мною канкан
А з нею, Туга і Сум, хай плачуть, по мене вже
Я осені не боюсь, кохання було, адже!
Хай плачуть Туга і Жаль, танцює канкан Печаль
Хай я, від туги, кричав, за те, я весну стрічав...

Я тобою так довго хворів
Від кохання, безмірне похмілля…
Я від болю, кричав і хрипів
І пройшов, сім кругів, божевілля…
І тепер, я у пеклі живу
І з чортами, танцюю щоночі...

Я сумую, за тобою
кожну мить, хвилини, роки
дощ, за вікнами чаклує...
відбиває твої кроки...
Листопад затіяв бал
одяглись в наряди клени...

А за вікном, кружляє листя, знов
Я чую музики прощальний вальс
Пройшло кохання, як осінній дощ
Є Ти, є Я, нема лиш Нас...
Нема вже нас, нема печалю
ні марних мрій, ні сподівань, ні жалю...

Проходит день, проходит ночь
бегут минуты голубой волной
Не в том печаль, не в том беда
что я сказал, люблю, только тебе одной
Не в том печаль, не в том беда
Что потерял я навсегда...

Дарую тобі слова
Щастя із них склади
Склади з них казкові міста
Весняні квітучі сади
Склади з них світанок рожевий
Або білий-білий туман...

Закоханий в тебе безтями
Серце палає допоки
Я зустрічі наші ціную
Хвилини, миттєвості, роки
Ціную слова твої щирі
настрій і посмішку милу...

Я по прежнему влюблён в твои глаза
В них то радуга, то дождь, а то гроза
В них дыханье колдовское, ад и рай
В них октябрь золотой, цветущий май...
Я по прежнему влюблён... но вот беда )
Удалил твой телефон, я навсегда ))...

Он любит её ... уже много лет
Для него она - всё, для него она- свет
Он любит её, он мечтает о ней...
Может тысячи лет, может тысячи дней
Он любит её, как любят мечту
Как звёзды, как небо, цветов красоту...

Місячне сяйво, зоряне небо
З розуму зводять, думки про тебе
З розуму зводять, коханої очі
Марю тобою і вдень, і вночі
Марю тобою, моя царівна
А за вікном, тиша чарівна...

Букет із троянд, білих й червоних
Прижатий до серця, в тво́їх долонях
В долонях твоїх, мо́є кохання
Чарівне та щире, палке і останнє
Пристрасть та ніжність червоне та біле
Обличчя коханої, бажане, миле…

Недосказанная любовь... недосказанные слова...
Как не вспыхнувшая звезда, неоконченная глава...
Недосказанная любовь - нераскрывшийся лепесток
Неприкаянные слова, недопитый вина глоток...
Неприкаянная любовь... где то бродит, в душе моей...
Может, ищет она покой, может, прячется от людей...

Щоби я без тебе робив
Як би моє склалось життя
Я б в сутінках довго блукав
Із яких нема вороття
Очі твої, темні як ніч
Чисті мов джерельна вода...

Люблю, целую, восхищаюсь!
Ты моя страсть и вдохновение!
Мне дороги все наши встречи!
Часы, минуты и мгновения!
Мне дороги твои слова!
Твоя улыбка, настроение!...

Холодом дышет зима,
воет и кружится вьюга.
Кажется, что никогда,
мы не увидим друг - друга
Кажется будто, навек
скованны наши желания...

Подари мне своё фото!
Я его поставлю где-то ))
Где-то, там, где солнце всходит!
Где-то, там, где много света!
Подари мне своё фото!
Для меня ты лучик света!...

Загасло кохання як полум’я свічки
І в серці, як віск, розтануло вмить
А потім з очей , печаллю пролилось
В душі пустота, лише вітер шумить
Не вітер, то пам’ять, то спогадів мари
Танцюють в уяві, сумний полонез...

О, Женщина! Что Ты за Тайна?
Видение? Блажь? Колдовство?
Намерено или случайно,
Меняешь судьбу, естество…
Меняешься словно погода
То тихое море, то шквал...