Бывает нежная любовь,
Бывает вечная любовь,
Бывает безответная,
Но и бывает грешная..
Они нравились друг другу,
Но не быть им вместе никогда...

Все окончилось печально,
Я ждала другой конец..
Расстались мы случайно,
А собирались под венец.
Ты изменил,
Я не стерпела...

Квітів люди не шкодують. З легкістю руки вони їх зривають, топчуть їхні руки і йдуть далі, навіть не оглянувшись. І зовсім не важливо, що квіти згодом помруть на їхньому підвіконні. Це вже нікого не цікавить. Невже їм приємно дивитись, як погибають інші? Люди не вміють цінувати красу, так само, як не вміють цінувати все що мають. Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали...

Я умираю...
"Почему?"-спросиш ты.
Потому что ты уйдёш
И вновь ростанут все мечты.
Я умираю от любви!!!!!
Что же делать?Я не знаю...

Жыву сейчас
И больше мне не надо!
Сейчас я не люблю
И ето мне награда!
Веть я всегда хотела
Уйти,простить,забыть...