Квітів люди не шкодують. З легкістю руки вони їх зривають, топчуть їхні руки і йдуть далі, навіть не оглянувшись. І зовсім не важливо, що квіти згодом помруть на їхньому підвіконні. Це вже нікого не цікавить. Невже їм приємно дивитись, як погибають інші? Люди не вміють цінувати красу, так само, як не вміють цінувати все що мають.
Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали, ненавиділи, але вона виживала. Та одного разу ця квітка обмерзла на морозі. Всі вже були покинули надію на її спасіння. Тільки одна людина не здавалась. Він вірив в неї, він приніс її додому, зігрів, полив теплою водою, але змін ніяких не відбувалось. Її сухі листочки байдуже падали додолу, крихітні гілки підрізали ножицями, здавалось, що ніщо вже її не врятує. Але цей чоловік не втрачав надії. Він піклувався про неї, він пестив її, поливав, клав її на підвіконня, яке було залите сонцем, не втрачаючи надії на краще . І згодом він побачив перші результати. Через декілька днів він помітив, що на зміну сухому листю приходить нове, молоде, зелене. І він зрозумів, що квітку ще не втрачено, що треба лише трішки їй допомогти вижити. Квітка почала відновлятись, листочки розпускатись і вона згодом розцвіла. Вона розквітла, мов яблуня на весні, вона вижила тільки завдяки цьому чоловіку, який не покладаючи рук і надії піклувався про неї. Вона до кінця днів своїх буде вдячна цій людині за те, що він вірив у майже неможливе.
Вам може здатись дивно, але так само і моя душа нарешті розквітла. Її багато раз топтали, знущались і вбивали, але вона не здавалась. Вона надіялась найти людину, якій вона дійсно буде не байдужа, але не виходило. Одного разу мені здалось, що ось воно - справжнє кохання. Але це була всього лише омана. Я серйозно закохалась в цю людина, а він лише завдав мені страшного болю. Тоді моя душа вирішила не відкриватись більше, щоб не було болісно, щоб ніхто більше не зумів познущатись з неї. І деякий час у мене це навіть виходило, але потім у мою зачерствілу, покалічену і суху душу, увійшла одна людина. Він там пробув не довго, але зробив неможливе – він зумів заставити мене знову полюбити. Кохання це, як не дивно, було чисте і прозоре. Душа моя прокинулась, розмерзлась і змужніла. Вона, як та квітка на весні, розцвіла...
Жила на світі одна квіточка. Її багато разів зривали, топтали, ненавиділи, але вона виживала. Та одного разу ця квітка обмерзла на морозі. Всі вже були покинули надію на її спасіння. Тільки одна людина не здавалась. Він вірив в неї, він приніс її додому, зігрів, полив теплою водою, але змін ніяких не відбувалось. Її сухі листочки байдуже падали додолу, крихітні гілки підрізали ножицями, здавалось, що ніщо вже її не врятує. Але цей чоловік не втрачав надії. Він піклувався про неї, він пестив її, поливав, клав її на підвіконня, яке було залите сонцем, не втрачаючи надії на краще . І згодом він побачив перші результати. Через декілька днів він помітив, що на зміну сухому листю приходить нове, молоде, зелене. І він зрозумів, що квітку ще не втрачено, що треба лише трішки їй допомогти вижити. Квітка почала відновлятись, листочки розпускатись і вона згодом розцвіла. Вона розквітла, мов яблуня на весні, вона вижила тільки завдяки цьому чоловіку, який не покладаючи рук і надії піклувався про неї. Вона до кінця днів своїх буде вдячна цій людині за те, що він вірив у майже неможливе.
Вам може здатись дивно, але так само і моя душа нарешті розквітла. Її багато раз топтали, знущались і вбивали, але вона не здавалась. Вона надіялась найти людину, якій вона дійсно буде не байдужа, але не виходило. Одного разу мені здалось, що ось воно - справжнє кохання. Але це була всього лише омана. Я серйозно закохалась в цю людина, а він лише завдав мені страшного болю. Тоді моя душа вирішила не відкриватись більше, щоб не було болісно, щоб ніхто більше не зумів познущатись з неї. І деякий час у мене це навіть виходило, але потім у мою зачерствілу, покалічену і суху душу, увійшла одна людина. Він там пробув не довго, але зробив неможливе – він зумів заставити мене знову полюбити. Кохання це, як не дивно, було чисте і прозоре. Душа моя прокинулась, розмерзлась і змужніла. Вона, як та квітка на весні, розцвіла...
Обсуждения Душа-квтка