Евангелие от Иуды

І оскільки дехто [слідував] дорогою праведності, у той час коли інші прямували в її переступі, вони були звані дванадцятьма учнями.

Він почав говорити з ними про тайни за межами світу, і що буде в кінці . Часто він не являвся учням собою, але знаходився серед них як дитя.

СЦЕНА 1: Діалоги Ісуса з його учнями: молитва подяки або євхаристія

Одного дня він перебував зі своїми учнями в Юдеї, і він знайшов їх зібраних разом і сидячих за побожною відправою. Коли він [наблизився], його учні [34] зібралися разом і сиділи, і підносили молитву подяки над хлібом, [він] засміявся. Учні сказали [йому]: "Учителю, чому ти смієшся над [нашою] молитвою подяки? Ми зробили те, що належить."

Він відповів і сказав їм: "Я сміюсь не над вами. робите це не через власне бажання, але тому, що через це ваш бог [буде] хвалити ."

Вони сказали: "Учителю, ти [...] син бога нашого."

Ісус сказав їм: "Як ви можете знати мене? Поправді кажу вам, жодне покоління людей серед вас не пізнає мене."

УЧНІ СЕРДЯТЬСЯ
  Коли учні його почули це, вони почали сердитися, і розлютилися, і почали блюзнірствувати проти нього у своїх серцях.

Коли Ісус помітив їх брак [розуму, він промовив] їм: "Чому ця проповідь змусила вас обурюватись? Ваш бог, котрий є серед вас і [...] [35] спонукав вас обуритись [у] душах ваших. [Нехай] будь-хто з вас, котрий є [досить сильним] серед людських створінь, явить досконалу людину і стане перед лицем моїм."

Всі вони сказали: "Ми маємо силу."
  Але дух їхній не витримав стояння перед [ним], окрім Юди Іскаріота. Здатен він був стояти перед ним, але не міг він дивитись йому в очі, і відвернув він своє обличчя.

Юда [сказав] йому: "Я знаю, хто ти є і звідки ти прийшов. Ти - від безсмертної царини Барбело (Barbelo). І я не достойний промовити ім'я того, хто послав тебе."

ІСУС ГОВОРИТЬ З ЮДОЮ САМ НА САМ
  Знаючи, що Юда перебуває у роздумах над чимось піднесеним, Ісус сказав йому: "Відійдемо від інших і повідаю я тобі тайни царствія. Ти зможеш осягти їх, але багато тужитимеш. [36] Бо хтось інший замінить тебе, для того щоб ці дванадцять [учнів] могли знову прийти у вивершення зі своїм богом."

Юда сказав йому: "Коли ти повідаєш мені ці речі, і [коли] настане великий день відкритися цьому поколінню?"

Але коли він сказав це, Ісус залишив його.
  СЦЕНА 2: Ісус являється учням знову
  Наступного ранку, після того, як це сталося, Ісус [явився] своїм учням знов.

Вони сказали йому: "Учителю, куди ти пішов і що ти робив, коли ти залишав нас?"

Ісус сказав їм: "Я ходив до іншого великого і святого покоління."

Учні його сказали йому: "Учителю, що це за велике покоління, яке перевищує нас і є святішим за наше, і котре не перебуває тепер у цих царинах?"

Коли Ісус почув це, він засміявся і сказав їм: "Чому маєте помисли ви у серцях ваших про сильне і святе покоління? [37] Поправді говорю вам, ніхто народжений у цьому еоні (aeon) не побачить те [покоління], і ані сонм ангелів зірок не буде царювати над цим поколінням, і ані жоден народжений смертним не може сполучатися з ним, тому що покоління те не походить від [...], котрий став [...].

Покоління людей серед [вас] - від покоління людства [...] влада, котра [...] інші влади [...], [що] царюють у вас."

Коли [його] учні почули це, кожен з них був збентежений духом. Вони не могли вимовити ані слова.

На другий день Ісус прийшов до [них]. Вони сказали [йому]: "Учителю, ми бачили тебе у [видінні], оскільки ми мали великі [сни ...] вночі [...]."

[Він сказав]: "Чому [ви маєте..., коли] сховались?" [38]

УЧНІ БАЧАТЬ ХРАМ І ОБГОВОРЮЮТЬ ЙОГО
  Вони [сказали: "Ми бачили] величний [дім з великим] олтарем [у ньому, і] дванадцять чоловіків - священників, на вигляд - і ім'я; і натовп людей жде коло того олтаря [на] священників [... й приймуть] пожертву. [Але] ми продовжували ждати."

[Ісус сказав:] "Як [священники] виглядають?"

Вони [сказали: "Деякі...] два тижні; [деякі] приносять у жертву своїх власних дітей, інші - своїх жон, у хвалі [й] смирінні з кожним; інші сплять з чоловіками; деякі ввергнуті у [бійню]; деякі скоюють безліч гріхів і вчинків беззаконних. І чоловіки, котрі стоять [перед] олтарем, викликають твоє [ім'я], [39] і у всіх вчинках своїх недостойні; жертви принесені до завершення [...]."

Після того, як вони сказали це, вони змовкли, бо були стурбовані.

ІСУС ПРОПОНУЄ АЛЕГОРИЧНЕ ПОЯСНЕННЯ ВИДІННЯ ХРАМУ
  Ісус сказав їм: "Чим ви стурбовані? Поправді я кажу вам, всі священники, які стоять перед тим олтарем, викликають моє ім'я. Ще я кажу вам, моє ім'я було написано на [...] покоління зірок через людські покоління. [І вони] саджали дерева без плодів, у моє ім'я, ганебним чином."

Ісус сказав їм: "Ті, кого ви бачили за прийняттям пожертв коло олтаря, - це ті, хто ви є. Це - бог, якому ви служите, а ви - ті дванадцять чоловіків, котрих ви бачили. Товар (cattle), що ви бачили, принесений для жертви, - це багато людей, котрих ви збиваєте з пуття [40] перед тим олтарем. [...] буде стояти і так використає моє ім'я, і покоління благочестивих залишаться вірними йому. Після нього інший чоловік буде стояти там від [блудників], і інший [буде] стояти там від убивць дітей, і інший від тих, хто спить з чоловіками, і тих, хто утримуються, і решта людей скверни, і беззаконня, і помилки, і тих, хто каже: "Ми як ангели"; вони - зорі, котрі доведуть все до його закінчення. Бо для людських поколінь було сказано: "Се Бог прийняв вашу жертву з рук священника" - себто, служителя помилки. Але є Господь, Господь всесвіту, хто заповідає: "У останній день будуть вони ввергнуті у сором"." [41]

Ісус сказав [їм]: "Припиніть жерт[вопринесення...], котре ви робите [...] над олтарем, оскільки вони - над вашими зорями і вашими ангелами і вже прийшли там до свого закінчення. Так дозвольте їм бути [спійманими] раніше за вас, і відпустіть їх

[... бракує приблизно 15 рядків ...]
  покоління [...]. Пекар не може годувати все творіння [42] під [небесами]. І [...] до них [...] і [...] до нас і [...].

Ісус сказав їм: "Припиніть боротися зі мою. Кожен з вас має свою власну зорю, і ко[жен ... бракує приблизно 17 рядків...]

[43] в [...], хто прийшов [... весна] для дерева [...] цього еону [...] якийсь час [...], але він прийшов до вод Божого раю, і [покоління], що стане останнім, тому що [він] не осквернятиме [життєвий шлях] покоління того, але [...] на всю вічність."

ЮДА ЗАПИТУЄ ІСУСА ПРО ТЕ ПОКОЛІННЯ І ЛЮДСЬКІ ПОКОЛІННЯ

Юда сказав [йому: "Реб]е, які плоди це покоління дасть?"

Ісус сказав: "Душі кожного людського покоління помруть. Коли ці люди, проте, скінчать час царювання, і дух залишить їх, їхні тіла помруть, але їхні душі житимуть, і вони будуть вознесені."

Юда сказав: "А що буде робити решта людських поколінь?"

Ісус сказав: "Не можна [44] сіяти сім'я на [камінь] і пожинати його плоди. [Це] також шлях [...] [нечестивого] покоління [...] і тлінна Софія (Sophia) [...] рука, що створила смертних людей, так, щоб їхні душі піднеслись до вічних горішніх царин. [Поправді] я кажу вам: [...] ангел [...] влада буде здатна побачити, що [...] вони до кого [...] святі покоління [...]."

Після того, як Ісус сказав це, він пішов.
  СЦЕНА 3: Юда переказує видіння і Ісус відповідає
  Юда сказав: "Учителю, ти вислухав їх всіх, тепер послухай і мене. Бо я бачив велике видіння."

Коли Ісус почув це, він засміявся і сказав йому: "Ти тринадцятий дух, чому ти такий старанний? Але кажи, і я буду терплячий до тебе."

Юда сказав йому: "У видінні я бачив себе, як дванадцять учнів мене побивали камінням і [45] преслідували [мене суворо]. І я також прийшов на місце, де [...] за тобою. Я бачив [дім ...], і мої очі не могли [осягнути] його розмір. Великі люди оточували його, і той дім покрівлю із зелені, і в середині дому був [натовп ... бракує двох рядків ...],

кажучи: "Учителю, прийми мене разом з цими людьми.""

[Ісус] відповів і сказав: "Юдо, твоя зоря збила тебе з пуття." Він вів далі: "Жоден народжений смертним не достойний увійти в дім, котрий ти бачив, бо те місце призначене святим. Ані сонце, ані місяць не царюватимуть там, ані день, але святі перебуватимуть там завжди, у вічній царині зі святими ангелами. Се я пояснив тобі тайни царствія [46], і я навчив тебе про помилку зірок; і [...] посилаю це [...] на дванадцять еонів."

ЮДА ЗАПИТУЄ ПРО СВОЮ ВЛАСНУ ДОЛЮ
  Юда сказав: "Учителю, чи може бути, що над сіменем моїм владарюють царі?"

Ісус відповів і сказав йому: "Прийди, аби я [... бракує двох рядків ...],

але ти багато тужитимеш, коли ти побачиш царствіє і все його покоління."

Коли він почув це, Юда сказав йому: "Що хорошого у тому, щоб я прийняв це? Бо ти обрав мене для того покоління."

Ісус відповів і сказав: "Бути тобі тринадцятим, і бути тобі проклятим іншими поколіннями - і ти прийдеш царювати над ними. В останні дні вони проклянуть твоє піднесення [47] до святого [покоління]."

ІСУС ВЧИТЬ ЮДУ КОСМОЛОГІЇ: ДУХ І САМОНАРОДЖЕНИЙ
  Ісус сказав: "[Прийди], аби я міг навчити тебе [тайнам], які жодна людина ще ніколи не бачила. Бо там існує велика і безмежна царина, чиєї протяжності жодне покоління ангелів не бачило, [у котрій] перебуває великий, незримий [Дух],

котрого ніколи не бачило ангела жодне око,
  жодні помисли серця ніколи не осягали,
  і ніколи не було названо на ім'я.
  І сяюча хмара з'явилась там. Він сказав: "Нехай виникне ангел мені в супровід."

Великий ангел, просвітлений божествений Самонароджений, появився із хмари. За ним, чотири інших ангели виникли з іншої хмари, і стали вони супроводом для ангелоподібного Самонародженого. Самонароджений сказав: [48] "Нехай [...] виникне [...]," і воно виникло [...]. І він [створив] перше світило, щоб царювати над ним. Він сказав: "Нехай виникнуть ангели, аби служити [йому]," і виникли міріади без ліку. Він сказав: "[Нехай] виникне просвітленний еон," і той виник. Він створив друге світило, [аби] царювати над ним разом з міріадами ангелів без ліку, щоб нести службу. Так створив він решту просвітлених еонів. Він настановив їх царювати над ними, і він створив для них міріади ангелів без ліку, помагати їм.

АДАМ ТА СВІТИЛА
  "Адам (Adamas) був у першій сяючій хмарі, якої жоден з ангелів ніколи не бачив серед всіх, кого звуть "Богом". Він [49] [...], що [...] за образом [...] і подобою [цього] ангела. Він створив нетлінне [покоління] Сифа (Seth) [...] дванадцять [...] двадцять чотири [...]. Він створив сімдесят два світила у нетлінному поколінні, згідно волі Духа. Сімдесят два світила самі створили триста шістдесят світил у нетлінному поколінні, згідно волі Духа, щоб їх було числом п'ять для кожного."

"Дванадцять еонів цих дванадцяти світил установлені їх родителем, з шістю небесами для кожного еона, так, щоб всього було сімдесят два неба для цих сімдесяти двох світил, і для кожного [50] [з них п'ять] небозводів, [всього] триста шістдесят [небозводів ...]. Була їм дана влада і [великі] сили небесні [без ліку], для слави й поклоніння, [і після цього також] непорочні духи, для слави й [поклоніння] всіх еонів і небес і їхніх небозводів."

КОСМОС, ХАОС ТА НИЖНІЙ СВІТ
  "Многоту тих безсмертних "космосом" - себто, пеклом (perdition) - звуть Отець і сімдесят два світила, котрі з Самонародженим і сімдесятьма двома його еонами. У ньому перша людина з'явилась з нетлінними владами. А еон, що з'явився з його поколінням, еон, в якому є хмара знання і ангел, зветься [51] Ель (El). [...] еон [...] після того [...] сказав: "Нехай дванадцять ангелів виникнуть [аби] царювати над хаосом і [нижнім світом]." І се від хмари там з'явився [ангел], чий лик палав вогнем і чия з'ява була заплямована кров'ю. Його ім'я було Небро (Nebro), що значить "крамольний"; інші звуть його Ялдаваот (Yaldabaoth). Інший ангел, Сакла (Saklas), також вийшов з хмари. Так Небро створив шість ангелів - також і Сакла - собі помічниками, і витворено дванадцять ангелів на небесах, і кожен окремо одержав уділ на небесах."

ЦАРІ ТА АНГЕЛИ
  "Дванадцять царів говорили дванадцятьом ангелам: "Нехай кожен з вас [52] […] і нехай їх […] покоління [... пропущено один рядок ...] ангелів":

Першим з них є [С]иф, званий Христос (Christ).
  [Другим] є Гарматот (Harmathoth), званий […].
  [Третій] є Ґаліла (Galila).
  Четвертий є Іовель (Yobel).
  П'ятий [є] Адонай (Adonaios).
  Ці п'ятеро - ті, хто царює над нижнім світом, а передовсім над хаосом.

СТВОРЕННЯ ЛЮДСТВА
  "Тоді Сакла сказав своїм ангелам: "Створімо людську істоту за подобою і за образом". Вони зліпили Адама (Adam) і жону його Єву (Ev), звану у хмарі Зое (Zoe). Бо під цим іменем всі покоління шукають чоловіка, і кожне з них називає жінку цими іменами. Віднині Сакла не [53] наказ[ував ...] окрім [...], поко[ління ...] це [...]. І [цар] сказав Адаму: "Ти житимеш довго, зі своїми дітьми.""

ЮДА ЗАПИТУЄ ПРО ДОЛЮ АДАМА ТА ЛЮДСТВА
  Юда сказав Ісусу: "[Якою] довгою відпущена людині тривалість життя?"

Ісус сказав: "Навіщо ти запитуеш про те, що Адам з його поколінням прожив свій вік у місці, де він одержав своє царство, довговічне, як його цар?"

Юда сказав Ісусу: "Чи вмирає дух людини?"
  Ісус сказав: "Саме тому Бог звелів Михаїлу (Michael) давати дух людям як позику, так, щоб вони могли віддавати служіння, але Сам Великий (Great One) звелів Гавриїлу (Gabriel) дарувати дух великому поколінню без царювання над ним - тобто, дух і душу. Отже, [решта] душ [54] [... бракує одного рядка ...].

ІСУС ОБГОВОРЮЄ ЗНИЩЕННЯ ГРІХОВНОГО З ЮДОЮ ТА ІНШИМИ

"[...] світло [...бракує майже двох рядків...] навколо [...] дозволяє [...] духу [що] в середині вас, перебувати в цій [плоті] серед поколінь ангелів. Але Бог звелів [дарувати] знання Адаму і тим з ним, так, щоб царі хаосу і нижнього світу не могли б господарювати над ними."

Юда сказав Ісусу: "Так що ж вчинять ті покоління?"

Ісус сказав: "Поправді я кажу тобі, для них всіх зорі приводять справи до закінчення. Коли Сакла завершить відведений йому строк, з'явиться з поколіннями їхня перша зоря, і вони скінчать те, що обіцяли зробити. Тоді вони блудитимуть у моє ім'я і вбиватимуть своїх дітей [55], і вони будуть [...] і [... бракує приблизно шести з половиною рядків ...]

моє ім'я, і він буде [...] твою зорю над [три]надцятим еоном."

Після чого Ісус [засміявся].
  [Юда сказав]: "Учителю, [чому ти смієшся над нами]?"

[Ісус] відповів [і сказав]: "Я не сміюсь [над вами], але над помилкою зірок, тому що ці шість зірок блукають над тими п'ятьма воїнами, і всі вони будуть зруйновані разом зі своїми створіннями."

ІСУС КАЖЕ ПРО ТИХ, КОГО ХРЕСТЯТЬ, І ПРО ЮДИНУ ЗРАДУ

Юда сказав Ісусу: "А се, що буде з тими, кого хрестили у твоє ім'я?"

Ісус сказав: "Поправді я кажу [тобі], це хрещення [56] [...] моє ім'я [... бракує приблизно дев'яти рядків ...]

для мене. Поправді [я] кажу тобі, Юдо, [ті, хто] складає пожертву Саклу [...] Бог [... бракує трьох рядків ...]

все це зло. "
  "Але ти перевищиш їх усіх. Бо ти принесеш у жертву людину, в яку я облачений."

Вже горн твій був піднятий,
  гнів твій розгорівся,
  зоря твоя видна яскраво,
  і серце твоє має [...]. [57]
  "Поправді [...] твій останній [...] стане [... бракує приблизно двох з половиною рядків ...],

туга [... бракує приблизно двох рядків ...]
  цар, оскільки він буде зруйнований. І потім образ великого покоління Адамова буде звеличений, бо раніше за небеса, землю та ангелів існує те покоління, котре від вічних царин. Се тобі сказано все. Підведи свої очі і подивись на хмари і світло всередині нього і зорі навколо нього. Зоря, що вказує шлях, - і є твоя зоря."

Юда підвів очі і побачив сяючу хмару, і він увійшов до неї. Ті, що стояли на землі, почули голос, лунаючий з хмари, промовляючий: [58] [...] велике покоління [...] ... образ [...] [... бракує приблизно п'яти рядків ...].

ЗАКІНЧЕННЯ: ЮДА ЗРАДЖУЄ ІСУСА
  [...] Їх первосвященники зашепотіли, тому що [він] увійшов у вітальню для молитви. Але деякі писарі, що були там, пильно слідкували, щоб арештувати його під час молитви, бо вони боялись народу, оскільки він вважався всіма за пророка.

Вони наблизились до Юди та й сказали йому: "Що ти робиш тут? Ти - учень Ісуса."

Юда відповів їм, як вони бажали того. І він прийняв якісь гроші і передав їм його.