В моєму «списку» стандартних запитань, за допомогою яких я пізнаю людину є таке питання: «Як ти відносишся до фемінізму?».
Звісно здебільшого скромно запитують що це таке. Я вже рідко дивуюсь такому незнанню.
Але все-таки хочу написати про це.
Я ось нещодавно говорила аською зі своїм старим знайомим. І якось на початку нашого знайомства я не питала про його відношення саме до цього…тепер згадала. Відповідь мене вразила)) Бо здавалась та людина мені зовсім іншою))
А відповідь була такою, цитую з пам’яті, тож здебільшого перефразовані речення: «Феміністки здебільшого двинуті люди». Питаю чому. «Ну от зі мною на роботі працює одна жіночка-феміністка яка вважає що всі чоловіки сволочі, а сама водночас виховує двох синів і намагається їх зробити золотими дітьми. Сама собі перечить. Ненавидить чоловіків але сама їх і виховує. А ти що, записалась у феміністки? Зрозуміла що всі чоловіки……» «Ні, - кажу, - у феміністки я записалась ще кілька років назад. І я не вважаю що всі чоловіки сво… Фемінізм це рух за рівні права, а не за вищість» - «Може й так, але виходить інакше. Більшість за вищість» - «Те що робить більшість, не означає, що це правильно чи правдиво». Розмову було закрито. Але мене то зачепило)))
Так ось, про фемінізм. Першою проблемою є те, що люди здебільшого не знають що те слово в собі вміщує точно, а дехто й поготів не знає що це таке. От і слухають чужої думки. А чужа думка (не всіх): «Феміністки – стерви, які не хочуть сидіти на кухні та робити те, що їм скажуть. І ніколи не дають. Короче то не люди» (сорі за різкість).
Я не хочу доводити, що я в чомусь там права і зараз намагаюсь грузити на чоловіківхлопців. Ні, бо я не з тих, хто вважає що всі у цьому світі чоловікихлопці зрадливі та похітливі. Так як і серед чоловіків, так і серед жінок є різні «особи»)))
Веду я до того, що фемінізм являє собою рух, який бореться за рівні права чоловіків та жінок. Бо так уже склалось історично, що жінкам було відведено роботу по хаті, догляд за дітьми та чоловіком. А «всю серйозну» роботу виконували чоловіки. Ходили на полювання, рубали дрова, будували будинки, вели війни та керували державами.
Ніхто й не заперечує що це було саме в той час поганим, адже чоловіку, як сильній половині людства, було набагато легше справлятись з тією роботою ніж приміром жінці. (Хоча були й винятки як наприклад історії про амазонок – хоробрих жінок-воїнів, які не відрізнялись силою, хоробрістю чи витривалістю від чоловіків).
Але зараз інший час. Зараз немає потреби ходити на полювання чи самостійно будувати хатину. Ось і виявився рух в основному в тому, що жінки почали домагатись того щоб їх брали на роботу не лише туди, де брали і тисячоліття назад. Їм захотілось бути керівниками підрозділів та підприємств, воєнними, льотчиками і т.д. Бо їх тягне туди… І я цілком підтримую це. Адже якщо дивитись реально на суспільство без будь-яких поділів на раси та статі, то всі ми – однаковісінькі люди.
І мене засмучує коли чоловіки одружуючись змушують жінок бути домогосподарками. Добре якщо це подобається жінці, а якщо ні? Особисто мене це зовсім не влаштовує. Я маю таке ж право працювати, йти до мрій та досягати вершин як і будь-хто інший.
Чи приміром коли зустрічаються хлопець з дівчиною… Я не помішана, але просто мені не подобається коли мене сприймають як дівчину когось там… Не важливо, нехай це буде навіть сам син президента чи принц Англії. Я – це я. Я – особистість. І я хочу щоб мене сприймали як особистість, а не просто як дівчину хорошого друга чи знайомого.
І насамкінець трохи сарказму)))
На початку першого тисячоліття у Стародавній Греції вчені сперечались на рахунок того, чи існує у жінок мозок!.. Це доведений факт і здається навіть знайдені записи на рахунок того. Тож, як каже Марина Соколян: «Еволюція продовжується?»))))
Звісно здебільшого скромно запитують що це таке. Я вже рідко дивуюсь такому незнанню.
Але все-таки хочу написати про це.
Я ось нещодавно говорила аською зі своїм старим знайомим. І якось на початку нашого знайомства я не питала про його відношення саме до цього…тепер згадала. Відповідь мене вразила)) Бо здавалась та людина мені зовсім іншою))
А відповідь була такою, цитую з пам’яті, тож здебільшого перефразовані речення: «Феміністки здебільшого двинуті люди». Питаю чому. «Ну от зі мною на роботі працює одна жіночка-феміністка яка вважає що всі чоловіки сволочі, а сама водночас виховує двох синів і намагається їх зробити золотими дітьми. Сама собі перечить. Ненавидить чоловіків але сама їх і виховує. А ти що, записалась у феміністки? Зрозуміла що всі чоловіки……» «Ні, - кажу, - у феміністки я записалась ще кілька років назад. І я не вважаю що всі чоловіки сво… Фемінізм це рух за рівні права, а не за вищість» - «Може й так, але виходить інакше. Більшість за вищість» - «Те що робить більшість, не означає, що це правильно чи правдиво». Розмову було закрито. Але мене то зачепило)))
Так ось, про фемінізм. Першою проблемою є те, що люди здебільшого не знають що те слово в собі вміщує точно, а дехто й поготів не знає що це таке. От і слухають чужої думки. А чужа думка (не всіх): «Феміністки – стерви, які не хочуть сидіти на кухні та робити те, що їм скажуть. І ніколи не дають. Короче то не люди» (сорі за різкість).
Я не хочу доводити, що я в чомусь там права і зараз намагаюсь грузити на чоловіківхлопців. Ні, бо я не з тих, хто вважає що всі у цьому світі чоловікихлопці зрадливі та похітливі. Так як і серед чоловіків, так і серед жінок є різні «особи»)))
Веду я до того, що фемінізм являє собою рух, який бореться за рівні права чоловіків та жінок. Бо так уже склалось історично, що жінкам було відведено роботу по хаті, догляд за дітьми та чоловіком. А «всю серйозну» роботу виконували чоловіки. Ходили на полювання, рубали дрова, будували будинки, вели війни та керували державами.
Ніхто й не заперечує що це було саме в той час поганим, адже чоловіку, як сильній половині людства, було набагато легше справлятись з тією роботою ніж приміром жінці. (Хоча були й винятки як наприклад історії про амазонок – хоробрих жінок-воїнів, які не відрізнялись силою, хоробрістю чи витривалістю від чоловіків).
Але зараз інший час. Зараз немає потреби ходити на полювання чи самостійно будувати хатину. Ось і виявився рух в основному в тому, що жінки почали домагатись того щоб їх брали на роботу не лише туди, де брали і тисячоліття назад. Їм захотілось бути керівниками підрозділів та підприємств, воєнними, льотчиками і т.д. Бо їх тягне туди… І я цілком підтримую це. Адже якщо дивитись реально на суспільство без будь-яких поділів на раси та статі, то всі ми – однаковісінькі люди.
І мене засмучує коли чоловіки одружуючись змушують жінок бути домогосподарками. Добре якщо це подобається жінці, а якщо ні? Особисто мене це зовсім не влаштовує. Я маю таке ж право працювати, йти до мрій та досягати вершин як і будь-хто інший.
Чи приміром коли зустрічаються хлопець з дівчиною… Я не помішана, але просто мені не подобається коли мене сприймають як дівчину когось там… Не важливо, нехай це буде навіть сам син президента чи принц Англії. Я – це я. Я – особистість. І я хочу щоб мене сприймали як особистість, а не просто як дівчину хорошого друга чи знайомого.
І насамкінець трохи сарказму)))
На початку першого тисячоліття у Стародавній Греції вчені сперечались на рахунок того, чи існує у жінок мозок!.. Це доведений факт і здається навіть знайдені записи на рахунок того. Тож, як каже Марина Соколян: «Еволюція продовжується?»))))
Обсуждения Фемнзм, рвнсть