Журба

Не тримай образу, взяту за основу...
Не випробуй долю... серденько щемить,
Все пройде... рідненька, промайне і знову -
Вечора чарівного зіронька блищить.

Не плекай надії сповнені журбою,
Не чекай кохання мимолітну мить...
Пригадай, як поруч були ми з тобою -
Щастя, поміж нами... солоденько спить.

Все минає... та буває,
День, коли душа згасає
І злітає в небеса.
Тиші, спокою шукає,
Де була допіру - знає,
Та зістарилась краса.

Отоді - все повернеться,
В кожній хаті відгукнеться
День, залишений тобою -
Кожен подих, кожна мить,
Там, де совість ще не спить -
Опоясана журбою.

А що, зостається мені, печалю хмільний стакан
Розлука, сестра Журби, танцює зі мною канкан
А з нею, Туга і Сум, хай плачуть, по мене вже
Я осені не боюсь, кохання було, адже!

Хай плачуть Туга і Жаль, танцює канкан Печаль
Хай я, від туги, кричав, за те, я весну стрічав
Хай виють Туга і Жаль, хай сумно звучить струна …
Хоч Осінь уже прийшла, була ж, у душі Весна!

А що, зостається мені, Кохання хмільний напій
Тверезим не стану Я, Я до смерті, бранець твій
Я кличу тебе у сні, Я марю...