Жити

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…

Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?

Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…

Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би...

Я не зможу без тебе жити
Бо без тебе життя не життя,

Я не зможу тебе не любити,
Надто сильні мої почутття.

Я не можу пригальмувати,
Щоб ступити на інший шлях,

Я не хочу потім страждати,
Що під сумнів взяла почуття.

І не зможу зріктся кохання,
Почуттів, що у серці моїм,

Це, як спів солов’їний ранній,
Це, як сонечко навесні.

Посиди в темноті,
Згадай про минуле,
І часи вже не ті
Але ти не забула.
Ти ще мрієш і віриш, -
Що не згасне щаслива зірка,
Ти спокійно і кріпко спиш,
І лишень зрідка буває гірко.
Але вірити й жити - треба,
Щоб потому не гризло сумління,
Світ не буде таким без тебе,
Ти частинка його творіння!

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Украiнськi козаки, що не знали втоми,
боронили Украiну вiд лиха й полону.
Пам'ятають Днiпра хвилi, Хортиця старенька,
козака як проводжала у походи ненька.
Хлопцi бравi та вiдважнi йшли в похiд за волю,
за свободу Украiни, за рiдну тополю.
Буйнi голови поклали за кетяг калини,
за родючi землi милi, цi душi безвиннi.
Пам'ятаемо ж героIв, на чолi з Богданом,
що вiдважно воювали з ненависним паном.
Украiна наша люба буде вiчно жити,
завдяки козацькiй славi!
Хай гудуть...

О як знайти такі слова,
Які проникли б в серце, душу
Якими б я поговорить змогла.
Із Душами усього світу.

Вони стражденні, бідові
Набачились всього у цьому світі…
Рятунку їм чомусь не дав ніхто,
Бо смерть на них уже чекала.

Отак чекає смерть тепер
На Україну й її діти.
Ми звернемось За допомогою Небес
Нехай почує нас Мати усього Світу!
Ми є нужденні у цей час
Й позабували все на світі.
І що був прапор ЖОВТО-СИНІЙ в нас,
Який перевернув був Скоропадський.

І стали тоді...

1 куплет
Час минув, всi пісні зім’яти,
А тебе мені не вистачає,
Як від серця журбу сховати?
Соловей для коханих співає.
Доторкнутися до зап’ястя,
Поцілунком його покрити,
Було би величезним щастям
В сні одному разом парити.

Приспів
Я не можу без тебе жити,
Я не хочу без тебе бути,
Як, скажи, тебе не любити?
Як обличчя твоє забути?
Від очей твоїх гасне сонце,
А від слів розцвітають квіти,
Ти постукай в моє віконце,
Я подумаю, дує вітер.

2 куплет
Як потрапити в наше літо...

Без Тебе я самотня в цьому світі.
Не відчуваю радості Небес.
Тремтять в сльозах весняні квіти...
Я не чекаю від життя чудес...
Без Тебе я не можу навіть жити.
І дихати на повні груди теж.
Не можу я нікого так любити,
Ніхто не запалив в мені пожеж...
Алла Тимошенко

Злістю, брехнею терористи воюють,
Щоб захопити всі землі й моря,
Вільнім народам загібіль готують,
Там, де хрести-там кривава зоря.

Новою жертвою став ти мiй краю,
Простір хвилястих злотих хлібних нив,
Буйно бур'ян повсякчас покриває,
Там олігарх громодян уярмив.

Нагинка, визик в гидкiм колективi
В зраді правителів вічна жада,
Жнива мiзернi наглядачi мстиві,
Там на Донбасі вже хліба нема.

Дика нахабнiсть, безмежжя терору,
Зашморг на шию накинув нам кат,
Тільки не всі...

Играть с моей душой позволено тебе
я доверяюсь чувству и иду за ним
сквозь разум пробираясь
к тебе ползу стараясь
разве может душа летать, когда она в теле?
Есть ли предел мечтам на самом деле?
Чем дальше ты пинаешь меня от себя
Тем слабее я становлюсь
боготворя тебя, к тебе стремлюсь
останутся лишь чувства
я буду ими жить
дышать живою силою добра и зла
мы все равно не вечны
и ты и это все не навсегда
секунда миг и мы уже другие
вперед идти, идя назад
горя желаньем прямо в ад...