Запах ванили

Зачем тебе мои приветы?
И "пока" не говорили пока.
Мы открывали все секреты
И закрывали их навсегда.

Запев:
Больше не слушай
Меня, что я стану лучше.
Как же бывает не просто, когда...

Привев:
Переломано на пополам,
Мое сердце дышет и на прощанье
Назови как угодно, прочитай по губам остывшим-
-"До свидания"...

Зачем тебе мои проблемы?
Я теперь не говорю о них вслух.
Мы объявили перемены
И разлюбили друг друга вдруг.

Запев:
Больше не слушай
Меня, что я стану лучше
Как...

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Поздней осени кино,
В окнах кадрами синея,
Начинается позднее -
В шесть часов ещё темно.

В семь часов ещё туман
Перемешан с темнотою.
И холодною водою
Хлещет в раковину кран.

И махровое висит,
И на кухне за стеною
Чайник пар пустил волною,
И из форточки сквозит.

Дамой ищутся духи.
Пол мужичий к никотину
Тянет, к яслям как скотину.
Пеной брызжут помазки.

Бодро выйти в серость дня,
Где покуда не морозно,
Вознамерились серьёзно
Люди - ангелов родня.

Всё дли смертных...

Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?

Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно.
Тебе безчестять, наче найостаннішу з повій,
І продають – вже навіть не таємно …

Ти стала мачухою для мільйонів тих простих
Людей, що скромно звуть тебе Вітчизна,
Вже призвичаїлась до цінностей чужих – отих,
Що так обожнюють нікчемні блюдолизи.

І все ж люблю тебе, о...

Я дивлюсь на небо,
А на небі зорі.
Я не розумію,
Звідки в світі горе,
Звідки біль і сльози,
І страшні недуги,
Вітер, дощ і грози
Злість, ганьба, наруга.
Звідки смерть і війни,
Жадібність і заздрість,
Сум і безнадійність,
Старість, безпорадність …
Я дивлюсь на небо
І про щастя мрію.
Звідки зло на світі,
Я не розумію…

Івано-Франківськ
14 листопада 2009р.

Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.

Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»

Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…

Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.

О Бытие, твоя невыносимость.
Мне тяжело как в доме без кимчи.
Займусь ушу. Пусть мне неотделимость
Моей души от "всех кусков парчи"

Поможет пережить мою утрату
Потом домой, а там кимчи и лук.
Чеснок, лапша. Еще слова Сократа.
Но не придет любимый Ким Ки Дук.

Лицом к лицу чего-то не хватает.
Ты сверху или я, не в этом суть.
Вот раньше были мы - семья большая.
Теперь вдвоем - как ни перевернуть.

А зеркало мои движенья множит.
Гляжу в... себя, а там - не видно дна.
Эх, Ким Ки...

Я по жизни примак – так что же...
Без квартиры в Москве жить сложно,
Не ищу я вдову с углом,
Чтоб душевный лечить надлом.

И меня била жизнь. Паяцем
По квартирам чужим скитался,
Был несчастлив и одинок,
Не жениться давал зарок.

Так и жил я с судьбою трудной,
Но однажды свершилось чудо,
Что заставило меня впредь
Жалкий принцип пересмотреть.

Так случилось, в подпитье крайнем
Ты нашла меня в чьей-то ванне,
Со словами - теперь ты мой -
Забрала жить к себе домой.

Но едва до...

В теплой ванне отмытая,
Без одежды, но модная...
Если сверху ты сытая,
Может, снизу голодная?..

Когда придет зима наперекор всему:
Прогнозам, новостям, диковинным приметам,
Морозный ветер в дом нечаянно впущу,
И в танце, закружусь с снежинками, заветном.

Когда придет зима из сладких детских снов,
И запах мандарин предвестит запах хвои,
Мороз создаст для нас причудливый узор,
И каждый что-то вспомнит, останется доволен.

Когда придет зима румянцем на щеках,
Появятся катки, исчезнут вдруг ухабы,
Все выйдут как один с морковкою в руках,
Двор превратится наш в жилище снежной бабы...