Ёшка

Всміхається краса лукава
Така підступна та ласкава
Богиня, німфа пьєдесталу
із барельєфу - свого трону.
На ній же з каменю корона
І насмішка суха і строга
Для нас якби пересторога,
Щоб не пройшов ти без поклону....
Та недоступна для простого
Земного, чистого кохання!
Її бажання - це визнання.
А до овацій вічна спрага
І чути лиш єдине: "Браво!"
О Славо!
О скільки чистих й непорочних
Запутались у твоїх косах
І не сховають вже у простинь
Наготу свою у сльозах.
О, золоті річки...

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...

Сиджу та сумую біля вікна
Сиджу та гадаю “Чому я така?”
Краплинки стекають напроти вікна
Як мені зрозуміти “Чому я така?”
Чомусь хочется плакать, сліза не стека
Мабуть посміятись, бажання нема
Якись дивний характер, утримка не та
Хто мені відповість “Чому я така?”
Соняшний промінь прорізав нудьгу
Сумування залишив, зрадію йому
Від душі посміхнусь, все ж добре навколо
Захотілось стрибати, побігти у гору
В голові прояснилось, співає душа
Гарне життя, та і я хороша
Раптом “Стій...

Час, рікою пливе, у літа...
Весняними струмками, співає.
Ваша доля, мов цвіт, молода.
А душа, мов весна, зігріває.

Ваші очі, мов Сонце... З озер,
В них сльза, добротою, іскриться.
Світлом радості, і до тепер,
Ніжна посмішка, не забариться.

Причаїлась на Ваших устах,
Теплотою Великого Серця,
Материнським добром, у руках,
Що любов"ю великою, зветься.

Пахне хлібом, гостинним, Ваш дім.
В ньому, затишок, пісню співає.
Вам, коханая, низький уклін!
Хай Господь Вас, оберігає...

А в Лиепае пальм нет, а сосны, что лежат на
бреге, и мальчик тот вбежал на ствол, уронит
мячик, вдруг заплачет, она подхватит, поне-
сёт, на карусель его посадит, или по кромке,
той косы янтарь, тот подобрав,…маячит, ко-
рабль, на рейде он, и то…., а что, потом за-
был,….картинки нет, лишь волны, бриз,…..
и тот последний, твой каприз, исполнен, ветер
с моря, и по брусчатке в тот костёл, орган по-
слушать, помолится, о лучшей доле, удалится
из забытья явится сон, укажет, путь...

Он безупречен был и прям, ну, что возьмёшь
с него,«Сезам»- кричал- «откройся», Али –Ба-
ба, а ты умойся, не мельтеши, иди гурьбой, к
пещере, что хранит сознанье, и не забудь ты
заклинанье, один ты дома или нет, не в этом
дело, только свет, основа и хозяин, ……, изба,
для бабы, а тебе, шалаш, «смирительна» руба-
шка, аминазина два куба, ну что созвездия,
увидел, отправился, в иные измеренья и не
впадай брат в отупенье.

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Мій соколе ясний, коханий, єдиний,
У цілому світі для мене є ти!
Тяжкою вічністю є ті хвилини,
Коли ми в розлуці, на самоті.

Сонечко сяє, але якось мляво,
Вітер з листочком грає не так.
струмочок дзвінкий біжить не так жваво,
Лише тільки сум в моїх сірих очах.

Погляд твій лагідний, посмішка мила,
Ніжні слова і цілунки твої:
Мов би від сну цілий світ пробудили,
Світ мого серця і думи мої.

Лагідний, ніжний, турботливий милий,
Сильний ,чудовий, веселий такий.
Саме таким я тебе...

Не был повесой? брезговал? оборзел? или проз-
рел? вырезал, вызрел, разложился, сгнил, изор-
вался на клоны? которые все бегут по склону, по
наклонной плоскости, теребят кости, мышц ка-
шу, выполняя на ходу, маваши, бой с тенью, пр-
ивет тебе и твоему бденью, с самим собой и не
говори ой, летящий в трубу, подзорную, не мо-
гу дальше, куда ещё больше фальши, враков ну
ты и собака, оборотень, держал оборону, бил-
ся с вампиром в тире, рассказывал сказки ире,
как было или могло быть...

Отсутствие крестов и веры, полей не стало, сор-
няки, кладбища все разрушив, маяки, часовен
покосившихся макушки, могил, нет не найти, и
все игрушки лишь на дисплее, брызги, джаз, уб-
ийства, джибзы, ананас, инжир и киви, и карто-
шка, всё иностранное немножко, да, всё едино,
однолики, кругами тишины поникли, все распл-
астались, разлеглись, в мозгах твоих вдруг разв-
алились, тревоги, страхи «породились» и беспо-
койство и фобии, там жесть, боязни не отпеть и
не понять, хотя б на...