Йом-Кипур

Что ты сделал за год,
Что сделаешь ещё?
Твоим деяньям страстным
Давно ведётся счёт...

Никогда не бойся -
Ты светел и любим,
И не беспокойся,
Ты ангелом храним.

Но в этот день прекрасный
Хотя бы раз в году -
Будет не напрасным
Задуматься в саду

В саду ума и сердца,
Духовной тишины -
Открыл ли ты ту дверцу,
И расцвели ль цветы?

Что ты сделал за год,
Что сделаешь ещё?
Твоим деяньям страстным
Давно ведётся счёт...

Так действуй вместе с Богом,
По совести своей...

Как трудно чувствовать себя живой…
Шагать не в ногу, плыть не по течению,
Как трудно быть всегда самой собой,
Не страхам отдаваясь, а влечению.

Как стыдно перед Богом и собой
За малодушие и за пренебрежение
Своим здоровьем, силой, красотой,
За леность в поиске предназначения.

Прощение как вымолить себе?
Я в Судный День с повинной головою
За неумение быть наедине
Со своей Жизнью, Богом и Судьбою.

Не унывать, любить свою судьбу,
Нести достойно звание Человека.
Я в диалоге с...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…

Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?

Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…

Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би...

Хаос - День первый!
Снова на планете "йом ришён"
Море - День второй и видно третий.Твердь земная вышла вон.
Вот травинка выползла наружу,
День четвертый.
Пятый настает,
Прах земной слился с эфиром,
Вышел - ТЫ!!!
Потом настал шабат.
В остальное время - как ни странно,
ЖЕНЩИНУ творят всё и творят!!!

Начнем сначала.
Вот Баран - упрям,
И не покорен он.
Но сделать мир,
Или себя,счастливым
Может?
Может он....

Телец - попробуй рисковать,
Но не стремись ты далеко...
А вдруг сломается кровать?
Вот будет больно и смешно...

Двойняшкам будет все мешать,
И если вдруг не хватит сил,
Вперед с Тельцом ломать кровать,
Что бы потери он покрыл...

Рачище - будь сегодня прост,
И людям чаще доверяй...
И что-нибудь возьми,чтоб хвост
От макаронов очищать...

Все кто котята, тигры, Лев...

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Коник їв траву у лузі. Але був в страшенній тузі.
Діток коник наш чекав, від чекання сумував.

Та малята прибігали, гриву в коси заплітали,
Коси стрічками в"язали, та ще й хвостик розчесали.

Принесли йому водиці, що набрали у криниці.
І сплели коню вінок із барвистих квіточок.

Коник бігав і стрибав, коник весело іржав,
Більше він не сумував, а маляточок катав!