Його

Холод разума, пламя веры,
Пепел тризны, кураж науки…
Конквистадором в Кордильеры
Или семечки грызть от скуки?..
Так ли важно, смеясь и плача,
По вигвамам развесить скальпы –
Чирокезом из Аппалачей
Или мчаться на лыжах в Альпах…

И что лучше: хрипеть абреком,
Подрывая хребет Кавказа
Или в хадже к далёкой Мекке
Связки рвать поутру намазом.
Если ваты два фунта в уши
И повыше, поближе к богу –
К обитателям Гиндукуша,
Или к шерпам, а может к йогам?..

И как пики разнятся вкусы...

“Чудо растит деревья мгновенно,” —
так говорила в “Листах Мория”
Мать Агни-Йоги — Елена Рерих.
Смысл в эту фразу Влагаю Я.

Если ты Веришь и Знаешь Это —
Царствие Духа Восполнит тебя.
Стоя в Ладье, за Пределы Света
Стрелою взлетишь — в Пламя Огня!
Лишь Возгоришься Вечным Сознаньем, —
Вестником Света Спустишься в мир,
дабы вещать Тайну Познанья
Слова, Которым Господь Творил...
8.09.2001

Виктория ПреобРАженская

В качестве иллюстрации к Поэзии представлена Картина...

В себя вмещать стараюсь понемногу
Живую Жизнь, пытаясь утверждать,
Что лучше "заблуждаться" с Агни Йогой,
Чем с "умниками" что-то отрицать!

Не будет голодно, ни холодно в дороге
На обдуваемой ветрами ледяными высоте
При восхожденье к той заветной, столь волнительной черте –
Вершине царственно-величественной высочайшей Йоги,
Куда бессмертные Учителя, и Боги
Они же, исстари Зовут нас, куда путь открыт мечте… –
Но той, которой в самом деле достигают только те,
Кто всё вместил и в то же время всем пожертвовал в итоге.

Господь Всевышний помоги мне
Уйти с войны и йогой заниматься
Ждать чуда не могу уже на дне
Как на ноги опять подняться?

Позвольте мне свободой вновь дышать
Уйти хоть на часок от мира и самсары
Туда где Вездесущий Бог и нету кармы
Где можно все путы разорвать и цепи...

Простите Боги Санатана Дхармы
Что усомнился в праведности Гуру
Лишив себя и почвы под ногами
И цели, и пути, что Вы мне дали!

5 мая 2022 г.

(с) Илья Арсентьев

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...

Неможливо спинити час.
Ми не в силах його спинити.
Та він може спинити нас,
у безмежжі своїм втопити.

Не пустити в майбутній день,
на вчорашній струні лишити,
щоб під звуки старих пісень
ми ніщо не могли змінити.

Щоб ми вранці були такі ж,
як і вісім годин до того.
Не мудріше і не сміливіш,
не навчившись чогось нового.

Не знайшовши свою мету.
Не відкривши потрібні двері.
Залишивши любов святу
існувати лише на папері...

Не можливо спинити час.
Загубитися в часі можна...

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Задумали два Куми
Забити десь «Козла»,
Комерц всієї справи
Залежав від бичка?!
(Роги його обидва
Блищать, як мідяки,
Чекають зранку світла
В забійні – всі часи…).
Отримавши у купі
Завдання не просте,
Куми пішли по справі,
Чуб вм’явши у піке…
…один узяв кувалду,
А другий – за рога
(Оцей і ще із малку
Пізнав усі дєла…),
Трах-бах бичка у пику,
…і знов – по голові…,
Отой – здійнявся крику:
Бо б’ють його мозки?!

09.07.09