Йоги

1
Твой бег устремился в Беспредельность в дальний век
И чем ты был уже никому не догадаться во век
Ты как твой символ матрёшку
Слой за слоем строил свою оболочку по немножку
2
И теперь уже в пятой расе во всей своей красе проявляешься
Как тело чем на самом деле ты не являешься
Асущность твоя внутри
И как говорил Козьма Прутков:"Вкорень зри"
3
Основа основ -Божья частица
На которой намотана нить что в Материю стремится
Это Сутратма-вечный артист с тысячью ролей
От последнего...

Візьми священну пісню у дорогу –
Бесіда з Богом шлях твій скоротить.
У пісні тій сама розкажеш Богу,
У чім печаль, і чом Душа болить.
Що біль образ ховає душу в морок,
Що гнів з душі вивітрює тепло,
Що струни сердця так порвуться скоро,
Як недовіра там зів'є кубло.
Хай світлий жар його святого слова
Претензій чад розвіє, наче дим,
Премудрість Божа хай засяє знову,
Відчути дасть Воскреслим і Живим.
22.11.2012 р.

Вверх и вниз течет поток
Минуя наш ум умный
Белый серебристый поток
Легко течет
По сушумне
А над головой раскрылся цветок
Лотос белоснежный,
Красиво - безумно
Стебель его – это поток
Жемчужный поток сушумны

Я – банальная картина повторяющегося дня
Я – большая гильотина и отдельно – голова
Смысл жизни мой простой – я живой и холостой
Если завтра буду сыт, с интернетом и побрит.

Кто такая ты родная, что мне ставишь прецедент?
Я живу как ангел рая, с видами на трансцендент
На меня управы нет, я свободный и святой
Я - катастрофичный свет, воздух жизни грозовой.

Yes I’M, I’m Perfect Gentlemen!
Yes I’M, I’m Perfect Gentlemen!

Год прошёл как сон пустой, а я всё ещё живой
И в окно...

Вона прийшла у його сни
бентежні і несамовиті
грайливим променем весни
перлинкою на оксамиті!
і він сміявся і радів,
благав і плакав- як же вірить правді?
-щасливий я, що тут тебе зустрів,
але молю- прийди в життя насправді!
і мовила вона, неначе вітер шепотів
-щоб мала я таку чарівну змогу,
щоб ти в своїм житті мене зустрів
розкрий у серці для душі дорогу!

1.

Увидело нас солнце,
Оставило каждому по радуге
На глазной сетчатке
В подарок,
И теперь из нас вытекают краски —
Перламутровыми слезами,
Вытекают вместе с волей,
Превращаясь в цветы, в горошинки,
В песчинки, в тени стебельков.

Ощущение безвременья,
Рассеянное блуждание ума,
Все прежние цели растаяли,
И пустые надежды умерли окончательно.
Ты наблюдаешь, как бежит по ультрамарину
Яркая линия, маслянистым блеском
Приковывая внимание,
И ты словно йог в медитации...

У моєму селі не ростуть різні пальми,
Верболози кругом і вишневі садки,
Заглядають у вікна півонії, мальви,
А весною дурманять жасмини й бузки.

Там впірнають зірки у ставок на світанні,
Їх вітає крилом чорногуз вартовий.
І, здається, півні тут найкраще співають,
Й насолодша вода, де ярок чорторий.

В небі ангел хмаркИ у покрІвець вплітає,
Я благаю його зберегти райський край.
Хай зелене село бід ніколи не знає,
І пустелею стати йому не давай.

НЕ РАСТУТ В МОЕЙ...

я ненавижу материнство,
а роды-не переношу.
кроваво-маточное свинство
меж ног разваленных в у-шу.
из носа слизь,из кожи пот,
а из распахнутой вагины
лиловый пялится урод,
обвитый лентой пуповины.
головка,плечико,рука.
живот,мошонка,ягодицы
как будто толстая кишка
идёт из лона роженицы.
как будто чей-то высший бред,
над здравым смыслом насмехаясь,
являет свой автопортрет.
ничуть при этом не смущаясь.
как будто образы сошли
в реальный мир каким-то чудом
с картин художника Дали...

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

І знову вирішив германець: "Drang nach Osten!"
Але не вигукнув, тихесенько прошепотів.
Та й поповзли чутки й думки гадючі
Сварити і цькувати трьох братів.

Він добре пом'ятає міць та силу
Коли пліч о пліч українець, росіянин, білорус
Зломали яструбові його чорні крила
Тому й жбурляэ кістку нам - Євросоюз!

Ідіть до нас, забудьте про братів
Вони ж вас тільки но грабують
Слов'янский Світ ? Та це ж ярмо катів!
Десятки років Захід вередує.

І ось, нарешті, відбулося - перемога !
Іван...