Яков есепкин сейчас

Символ у символі знайдено
Знайдено код для життя
Того життя яке вічним є
Вже не торкнетця нас забуття

Гіпноз розсіявся як туман
Життя як цвіт забуяло
Й нічого немає що мучило нас
Бо диявольська сила вся пропала

Тож поклонімся Матері Землі
Матері Янь Богині Нашій
Нехай не буде більш Вона у забутті
Хай імя Янь вічно буде знами!

В долонях чашу я держу-
Це є Святий Грааль предвічний
Він символ плоду життя є-
Того життя яке є вічним

Отож проснись,Вічність прийшла !
Вона в Сад Едем повернулась,
Бо знайдено утраченний Грааль-
Він перебуває в Лоні Жінки

Життя Граалю дає Душа
Вона поєднана із серцем в тілі
І розцвітає в Лоні Материнському вона-
Оце і є отой Грааль предвічний!

Отделял модальность зримого, от невидимого
в данный момент, не хватало, шифров, (кадр-
ов?), кодов, поэтому оставлял место, для сле-
дующих «родов», откровений, надеялся полу-
чить их,...............накопив знания, (стих)...........
силы мысли, восприятия образа, кисли, пока,
созревали, всему своё время, так они, наверн-
яка считали, открывал (расслаблял и концент-
рировал «свой разум», ......., внимание), стру-
ктурировал и разобщал,(«придыхания») рвал
в клочья, соединял, в монолит...

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

Ах…
Як бджоли гудуть медово!
Так!
Бджоли гудуть так тепло
День якийсь сьогодні чудовий
Сонячний….

- Я Кохаю!
ти сказала вперше


я дивлюсь на ці вулики довго
я боюсь цюю мить стратить
Ти взяла мене за долоні
Я раптово закрив очі
і …
поцілував тебе в скроні

Пятьсот пятый опус

Се, незвездные яства горят
На столах и цветки золотятся,
Четверговок сильфиды мирят,
О лилеях менины вертятся.

Ах, претмились земные пиры,
Благ к эфирным август данаидам,
Неб и звезд тяжелее дары,
Оявленные тихим обсидам.

Хоть несите порфировый хлеб,
Вин диамент солейте на мрамор,
Мы тогда и в огранности неб
Мглу оплачем сиреневых камор.

Пятьсот шестой опус

Тусклый август серебро лиет,
Яства чахнут о столах и хлебы,
Во незвездности благих виньет
Это...

Без конца и начала, книгу по кругу читала, пе-
релистывала её листы, иллюстраций пласты,
передача, с какого места не начни, кругом од-
но счастье, без путешествия и с ним и отчасти
без наличия ночлега, хотя наверно могла чи-
тать её и во сне, лично так кажется мне, о её
жизни, (рождение и смерть гарантировали
отсутствие памяти), что собственно и позвол-
яло …..это…….
блаженство, кайф, смотрела по сторонам, её
лайф, родители, муж, сожитель, любовник, де-
ти.
- От кого они все...

Я покину, чуть-чуть, своё тело,
И душой воспарю в небеса,
Чтобы гл'януть на всё, что содеял,
Рассмотреть все дела не спеш'а.

Вс'яко было,.. и даже, бывало,
Не любовью, а злом вытворял.
Попадало за это нем'ало,
Полной чашей я горе хлебал.

Посмотрев, осознаю,.. покаюсь,..
Чтобы выйти на праведный путь.
За дела не благие отмаюсь,
И, возможно, пойму жизни суть.