Вогнать

Да! Война на земле — это не игра…
Но как видно доигралась с оружием
братва!
Да и вооружение не довело до добра
И началась меж братьями Славян война.

А не правосудие,- в судебном заседании…
В руках с оружием и народа страданием!
С опережением решили разоружить украинцев…
Чтоб украинцы по России не стали бить, -
из всего арсенала… своих укреп бойницев.

Америка в этом оказалась всех мудрей…
Для неё веками славянский народ злодей!
Вот она и поставляет устаревшее оружие в
Украину…
В...

- Что за дела, о, мон шери!
Уже пропели петухи!
И над просторами Вселенной слова бессмертные слышны:

- Да где же ты! Российска мать!
Лопату в землю не вогнать!
Такая сушь, аки в Сахаре! Ех! Где б дождей бы нам достать!

С других концов родной глубинки,
Подняв над грядкой половинки,
Ответит строго мне сосед: - Ядь, ядь!
Повтор, рефрен, и всё понять

Мы сможем без дальнейших слов,
Где из печатных всех основ

Есть точки, строчки, запятые.
И междометия иные.

Здесь всё по чистому...

Не поймут, даже если услышат,
А увидев, не разглядят.
Непонятное просто лишним,
Посчитав, отсекает взгляд.

Не приемлют, того что чуждо,
Люди в мире, назвав враньём.
И в своих сказок веря чудо,
Зовут ложью, мечту в чужом.

Очевидность признав за данность,
Лишь свою, суть чужих миров.
Превратят в миражей туманность,
Объяснением лживых слов.

Многогранна людей природа,
Не вогнать всех, в один шаблон.
И у разного, их народа,
Будет разным, страны закон.

И моралей чужих святыни...

О, как корёжит злоба англосаксов
И прочую европскую толпу.
Ведь, не смогла Победа им достаться,
А так хотелось Русь вогнать во тьму.

Увы, им не подвластны россияне.
Уж сколь веков на Русь толпою прут
Гнилые Урфин Джюсовы болваны,
Но гибель находили и найдут.

И вновь Победа будет за Россией,
Сиянием своим её хран'я,
Она всегда над ней раскинет крылья,
Спасая от безбожного огня.

И подтверждая мощь и силу предков,
Россия н′елюдь всякую прибьёт.
Жив'я по древним, дружеским...

Я тут! Мене не бачиш, я- німа!
Я тут, щоби не збожеволів ти, мене нема!
Та обпікають мрії, почуття вогненне…
А ти все далі віддаляєшся від мене,
Не віриш ти мені,
Немає броду у Вогні!

Приспів:
Обережно – ЛЮБОВ!
Спробуй…Тронь!
Обережно - ЛЮБОВ!
В ній ….Вогонь!
Ніжно вабить…пече,
Та рікою тече…
Час – Текіла…
Обережно – ЛЮБОВ!
Полум’ям горить..
Обережно – ЛЮБОВ!
Вже в…Тобі…
Більше часу нема
Сходить Сонце в Вогні…
Вибач, милий, мені!

Я тут, Господиня...

Как-то раз один мужик,
В лес подался, напрямик,
Дров решил он запасти,
От зимы себя спасти.
Одолел мужик вопрос,
Нарубил дровишек воз,
Можно было отдохнуть
И до дому ладить путь.
Мужичок сел на пенёк,
Вынул терпкий табачок,
Самокрутку он скрутил,
Дым колечками пустил.
Той минуты не прошло,
Гостя ветром поднесло.
Мужичок глаза поднял,
Чуть с пенька он не упал,
Перед ним медведь стоит,
Тем презрением кипит.
Вдруг в атаку зверь попёр,
Огласил он, словом бор:
- Хватит уж тебе...

Самотність знову прийде
Її лагідний подих мене обійме.
Ми разом запалим свічки,
Нехай, розпеченого серця
Багаття палає.

Ти чуєш, як зі стелі
До долу падає сніг?
Це пір'я янголів,
Що б'ються у небі
За право зі мною
Прожити вічності мить.

Ти відчуваєш,
В безодні пустої кімнати,
Як місячне сяйво скрізь грати
Тягне долоню свою?
Воно бажає торкнутись обличчя,
Бажає торкнутись душі.

Ти бачиш,
Як похмуро кривляться хмари?
Вони зараз зірвуться дощем...

Твій шлях перетинається з любов’ю.
Твій шлях перетинається з вогнем.
Мій шлях перетинається з тобою…
Ми разом той вогонь в душі несем!

Твоя любов – магічна квітка лотос.
Моя любов – лілеї ніжний цвіт.
Мій явлений міраж, твій хитрий голос
притягує мене, немов магніт!..

Мене гіпнотизуєш ти словами,
тебе ж зманила чарами очей.
І ніби струм проходить поміж нами,
розпалює жагу п’янких ночей…

І в серці тої пристрасті – без міри,
немов у грудях дикий сонця жар…
І ми під звуки...

Вона так щиро полюбила,
Сховала крила й загубила.
Не знала, що кохання те буває на троїх
І залишилась в пустоті сама собі.

Тріпоче вітер розвіва її волосся,
Не хоче вірить, може їй здалось все?
Крізь мокрі вії дивиться вона на світ,
Змарнівша і бліда неначе сіра тінь.

І крил нема щоб полетіти до небес,
Вона свою втрачає душу десь.
В кохання те немов у полум’я пірнула.
Сама себе у ньому позабула.

Вона…,
плаче і палає вся,
Мов з вогнем кохається.
Сльози ті мов іскорки
Тілом...

Рваными рифмами душу наполните
Слейте потом, из пустого в порожнее
Что с вами было, в той жизни, не помните?
Вот и живите тогда, осторожнее

Жизнь до заката, от первого зарева
Старые улицы, с новыми стенами
Город мой умер, родившись так, заново
Горечь вогнал, переулками – венами

Штрафом воздаст, за убитые нервы
Тот, кто торгует, свистками и палками
К небу взлететь, вы не будете первыми
Только потом, не считайте мир, свалкою

Дизельный пони, по чертову кругу
Любите жизнь, а к...