Усы

Йшли іспити у школі, як кажуть – без сучка,
Усе на рідній мові, спочатку – до кінця…
Й питає жваво вчилка худого молодця:
Назви ж мені хлопчина всі місяці – сповна…
– Лютень, січень, травень…(а про грудень він забув),
Тож думав…, зробив сажень (хоча б так не заснув)…
Розгублена та вчилка підказує мерщій,
Показує ж на груди, щоб думав кмітливій…
Так, каже учень: Сисень… та ж руки опуска,
Кінчився мабуть кисень – головою все хита…
Чи – Пузень, …далі училка руки вниз веде,
Мож – Писень...

…повзе хмільний і стогне
мов п’ятий елемент
студент Пилип – не орлик
хист має – абсольвент*
між межами дозвілля
суцільно управля
усе міське подвір’я
душею підміта…
…як раптом у підніжжя
зяяв відкритий люк
згадав Пилип прислів’я
й послав видіння в кут:
- УХ ТВОЮ ДИВІЗІЮ -
- ТВОЮ ДИВІЗІЮ УХ -
й відповідь колізію
почув – й заперло дух…
…неймовірне явище
що дірка розмовля
міжпланетне басище
«конкрет» відповіда:
- ПІШОВ БИ ТИ ДО БІСА -
останній елемент
водопровідна...

Хрущов (1953-1964)

Взошёл на трон Никита,
ещё одна беда,
чего там не пропито,
давай, тащи сюда!

Хотели мы порядка,
нажили вахлака,
у Сталина вприсядку
плясал он гопака,

обнёс нас караваем,
в Канаде хлеб скупал,
поссорил нас с Китаем
и Церковь поприжал,

на наши уси-пуси
обиделся Китай,
но стали хинди-руси
пхай-пхай, пхай пхай, пхай пхай!

хоть запускал он в небо
космических послов,
оставил нас без хлеба
и даже без штанов,

но всё же, для России
сумел он послужить...

Париж игрою был сражен
Маэстро русского на альте,
И возведя его на трон,
Просил: «Равеля нам сыграйте!»

Как он дерзал, скользил смычок,
Пространству, даруя блаженство,
И, как хрустальный башмачок,
Душа стремилась к совершенству!

Вдруг Мастер слева у плеча
Движенье чувствует иное,
Подумать только, саранча,
Оделась в платье выходное!

И норовит играть с ним в такт
И щекотит его усами,
А пауз нет, прошел антракт,
Его восторг представьте сами!
.Пытался дуть – фальшивил звук...

В Питере станице над рекой Невой
Взмыв копыта к выси Петр молодой
Конь его весь в пене дышащий огнем
К славе незабвенной так и мчит с Петром
Петр царь с усами сдвинув брови сгиб
Из России твари сделал позитив

Ольгу увлёк сначала шейпинг,
Пробила зал и понесло.
За ссуду выхватила кемпинг
Своим знакомым всем назло.
И покатило, и попёрло,
Кредит не сразу взял за горло,
И рэкет был ещё терпим,
А дух и нрав неукротим.
Подруга Ира помогала
Всем, чем могла и не могла,
Да видно душу там сожгла,
В огне горящего мангала,
Покинув с грешного причала,
Своё прекрасное начало.

49

Как трудно заработать деньги1,
Ещё трудней их удержать,
Бодают нас рога оленьи,
Как в Голливуде учат ржать.
Страна...

Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.

Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.

Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.

І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.

«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»

Не...

Как любила я тебя ,как любила
Не губила я тебя,не губила.
Будем дальше вместе жить,будем дальше.
Будем жить и не тужить,будем дальше.

Рада я своей судьбе очень рада.
Ты надежда для меня и награда.
Я пощады у судьбы не просила.
Как любила я тебя,как любила.

Я обиды все свои позабыла.
Как любила я тебя,как любила.
Не скажу тебе прощай,не скажу я.
Погожу еще родной,погожу я.

Мама справки о тебе наводила.
Знала мама,что тебя я любила.
Положительный зятек нужен маме.
Ну ,а мне...

В Доме престарелых протекала крыша
(Знаю, кто-то скажет: вовсе не смешно)
А поэт при доме, старый дядя Гриша
Сочинял поэму. По усам текло.
Баба Шура снизу притащила тазик,
Три бутылки пива, булки и паштет.
Выйдет не поэма, маленький расказик,
Коль она не сглазит, не придет начмед.
Попивая пиво, (растянуть подольше)
Шепеляво шепчет, поедая кекс:
Ты давай ка, старый, про любовь побольше!
Про бокал с шампанским, а еще - про секс...
Бабка намекает... Мокрый лес стеною,
Бурые газоны в...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...