Украинский народ

Я є глашатаєм Небес
Мої слова є Істинна і Правда
Вони так гарно і швидко приходять мені
Щоб наситити ввесь світ Правдою.

О як знайти такі слова,
Які проникли б в серце, душу
Якими б я поговорить змогла.
Із Душами усього світу.

Вони стражденні, бідові
Набачились всього у цьому світі…
Рятунку їм чомусь не дав ніхто,
Бо смерть на них уже чекала.

Отак чекає смерть тепер
На Україну й її діти.
Ми звернемось За допомогою Небес
Нехай почує нас Мати усього Світу!
Ми є нужденні у цей час
Й позабували все на світі.
І що був прапор ЖОВТО-СИНІЙ в нас,
Який перевернув був Скоропадський.

І стали тоді...

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

За сльози й крики матерів
За біль дітей цілого світу
Я кличу поміч із Небес
Я кличу Матір всього Світу!

Элита общества родной страны,
Наполнив златом закрома свои,
От жадности своей худой и злой,
Сдала врагу народ несчастный свой!

Отдав народ на разграбление врагу,
Они продали родину свою!
Забыв законы рода своего,
И кровью братской повязав его!

Они угробили великую страну!
И мы теперь живём в бреду!
А весь доверчивый народ
Всё стонет под пятой господ!

Иуды с грязною душой
Создали мир вокруг больной.
Разграбили свою страну,
И ввергли весь народ в войну!

И льётся кровь...

Сім зірок золотих в долонях у Творця.
Сім відданих Синів Небесного Вітця.
Cіяє світ Небес і в райдугах чуттів…
В убогий світ земний від них лунає спів.
Було, що грім гримів, рій блискавок летів.
Звернуть на Правди Путь Господь людей хотів.
Але стихає гнів, лише як шепіт хвиль….
Як докір матерів, що з Неба долетів.
Так Зоряний Дозор з загублених шляхів
Звертає рід людський в Правічний Дім Святий.
9.04.15 Аделина Демиденко

Смотрел на женщин-жаб, любовался, зарисо-
вывал, (без одежд))),удивлялся: "Как все близки:
лизки, наташки, аньки, украинские/русские мань-
ки,да и другие,...туда же............))) тростниковая па-
лочка, тушь, вот и всё что надо, чтобы описать,
нарисовать". Говорил уж, лягушатина его отрада,
был французом, (слабость), кулинарный изыск, а
красота, младость,........ их фишка, )))........
громкий голос, ("ква") и дать,(кому захотят)
лишка)))

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

посеред дня,
о південь рівно
духмяний степ дзвенить …
цей Дзвін казковий,
п’янкий і невловимий
щемить

все завмирає
і тільки бджоли
гудуть і витинають сонячну мережу
завмер ховрашка –
дивиться на мене
а я як він
чекаю
коли час попливе знов у безмежність
степом

летить степом Дзвін

Крізь туман, і крізь сон,
до мене долітало
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі
Дівчатко співала

Тихесенько, сама собі
Дівчатко співала
Себе колисала

Божеволію… - подумав собі
А чарівний голос її
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі летів
Дівчатко співала

Я заплющив очі свої
і став слухати
…
До сонця , до Волі
Лишилось так мало
Співала дівчинка вночі

Світало
Світало