Украинский марш

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

посеред дня,
о південь рівно
духмяний степ дзвенить …
цей Дзвін казковий,
п’янкий і невловимий
щемить

все завмирає
і тільки бджоли
гудуть і витинають сонячну мережу
завмер ховрашка –
дивиться на мене
а я як він
чекаю
коли час попливе знов у безмежність
степом

летить степом Дзвін

Крізь туман, і крізь сон,
до мене долітало
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі
Дівчатко співала

Тихесенько, сама собі
Дівчатко співала
Себе колисала

Божеволію… - подумав собі
А чарівний голос її
Наче спів, наче дзвін
Серед ночі летів
Дівчатко співала

Я заплющив очі свої
і став слухати
…
До сонця , до Волі
Лишилось так мало
Співала дівчинка вночі

Світало
Світало

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Твоим мониторам и лицам, сколько их у тебя?
зачем так много, словно медуза ты или мино-
га? осьминога суть, каждый луч имеет своё
настроение и направление чувств, а лучше
морская звезда или просто рыба: мурена, ак-
ула, кит, или «присоска» или вместо лица,
бесформенная масса, …….
- Головоногая, высшая раса?
- Или роса, выступившая, (выпала) на лбу или
на листе, капустном,( время пространство), ус-
тном или письменном слове, (последнем/пер-
вом?) на русской или украинской мове или...

Матір Божа раскрила
над нами свої крила!
Україна мила
живи в благодаті...
Досить страждать!
Україна мила
прийшла пора Любить
Кохать
.Летить над нами Благодать
Архистратига Михаїла!

Льеться з неба Слава
Слава Україні!

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...

Моя Тетяна! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, п’янка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як зірки очі!
Така чарівна і вдень, і вночі!
Моя царівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Прекрасна панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, ружа, лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моє сумління! Моє дихання!

Я закоханий в Тебе, роками
Я закоханий в Тебе, щомить
Я кохатиму днями й ночами
Доки серце у грудях тремтить

Доки серце палає коханням
Доки очі шукають Тебе
Доки думки палають бажанням
Доки ім’я шепочу Твоє

Я кохатиму щиро та палко
Я кохатиму до забуття
Мою квітку, кохану троянду
Понад все, навіть понад життя…

Загасло кохання як полум’я свічки
І в серці, як віск, розтануло вмить
А потім з очей , печаллю пролилось
В душі пустота, лише вітер шумить

Не вітер, то пам’ять, то спогадів мари
Танцюють в уяві, сумний полонез
Химери і феї, плетуть свої чари…
І образ коханий, як марево щез…

Загасло кохання як полум’я вночі
І серце як віск, розтопилось в тиші
Як в повінь, печаллю наповнились очі
І потім дощем пролились у душі