Украинский марш

Уважаемый наш Президент!
На Украине начался беспредел.
В связи, с тем, что народ довели...
На Родине разорили и ограбили.
А теперь детей русских хотят втравить...
Чтобы жизни их вновь лишить.
Как было это в Чечне...
На боевой грязной политической паласе.
Кто, обязан был порядок наводить...
Да! За порядком постоянно следить.
Лишь оклады большие получали...
Ничего на Кавказе не замечали.
А дитё солдат... за них погибал...
Не на границах он за Родину полегал.
Однако тогда... защищали...

У моєму селі не ростуть різні пальми,
Верболози кругом і вишневі садки,
Заглядають у вікна півонії, мальви,
А весною дурманять жасмини й бузки.

Там впірнають зірки у ставок на світанні,
Їх вітає крилом чорногуз вартовий.
І, здається, півні тут найкраще співають,
Й насолодша вода, де ярок чорторий.

В небі ангел хмаркИ у покрІвець вплітає,
Я благаю його зберегти райський край.
Хай зелене село бід ніколи не знає,
І пустелею стати йому не давай.

НЕ РАСТУТ В МОЕЙ...

Жили прадеды при капитализме...
Деды отцы при социализме.
Войны постоянно на Родине шли...
Громили врага они как могли.
Сколько Русского народу полегло...
Правду знает одно вороньё.
Нам никогда этого не узнать...
Историкам не разрешали правды писать.
Мы при социализме вырастали...
В развитом социализме ума набирали.
В перестройку свой «ум» показали...
А вернее некоторые лица Союз предали.
Развалили мгновенно Великий Союз...
Великую Державу родную свою.
Чтоб Россию в капитализм...

Що Бог дав у дорогу-
Усе в торбу
Не плескаючи язиком зайве
Різний непотріб
Стоять мовчазні ковалі обабіч
Готуються теж в дорогу, у далеч
Принесла нам дівча молока із глека
Очі таки гарні ясні, як у грека
От і муляри й теслі до нас підійшли
«Браття ми з вами, в цю заметіль!»
Але найбільше селян - кріпаків
Дуже вже гнів в Душі накипів
Як дійти, достукатись до того пана
В пана варта чужа, нездоланна
За високі мури ховають свободу
Полонили радість простого народу
Трусяться бідолашні...

Кий - значит булава
Или боевой молот
Киев объединил города
Стал центром славян снова

Князь Кий - усмехнулся слегка
«Славно!...
Проснулись таки нащадки!»
Кий - это не просто слова
Свобода – это когда сладко

Жить и умирать сладко
…
(Нащадки, по-украински потомки
на фото Киев с высоты)

Радість народна
Народжується на майдані
Гартується Воля
Молода, нездоланна

"Борітеся - поборете!"
Гуде наче дзвони
Непереможені Душі
МИ з Вами!
Ми з вами!

Гуде Україна
Цвіте прапорами
Браття і сестри
Ми з вами!
Ми з вами!


- Ми є люди!
Не раби і не хами
Над нами
Небо високе
І сонце над нами!

Мила, люба, моя Україно!
Я пишаюсь народом своїм!
Я дарую, тобі, Україно,
Вірне серце, та низький уклін!
Я пишаюся подвигом люду,
Що піднявсь за Свободу свою!
Цілий світ вже цього не забуде,
Як боролись за долю твою!
Рідна ненько, моя Україно!
Вірю я, що ти зможеш іти...
Хай Молитва у Небо полине!
Ти розквітнеш, досягнеш мети!
Алла Тимошенко. 18.12.13

На Вкраїні зорі, мабуть , мають крила-
Від серця до серця об'єднують милих.
На Вкраїні небо наймиліше в світі,
Найніжніші мами, усміхнені діти.
На Вкраїні в лісі, як в рідному домі-
Це дуби і сосни- всі мені знайомі.
А степи Вкраїни п'янять ароматом,
В золотих просторах різних трав багато.
До Дніпра старого притулились ріки;
Живою водою хай повніють ввіки.
Я молюся Богу:" Не забудь Вкраїну!
Прийми в своє серце, як рідну дитину."
"Благе слово твоє на всі покоління.
І даруй їм розум...

В России Союз был единый
И был он у нас не делимый.
Учили всех в союзе одному...
Любить Родину и свою страну!
Приучали с детства всех к труду...
Жить дружно и быть всегда в ладу.
Пожизни на Руси разведка «сильна»...
Врага проморгала в очередной раз она.
Когда в Союзе враги появились
И крылья у Союза враз отвалились!
Свалился он с большой высоты...
Развалившись на княжества воровской братвы
И пошло у всех кувырком...
Когда развалился Союза дом!
Видать из республик один в школу...

Вони співають: Ще не вмерла Україна.
Ще досить м,яса на її кістках!
І з насолодою встромляють в її тіло вила
Смакуя жах і біль в її очах.

Чи то є люди, чи це зграя вурдолаків ?
Нема ні сорому, ні честі, ні жалю.
Вони відносять квіти Кобзарю, але!
Гризуться, проміж себе, наче б то собаки.

Ми всі перетворились на тварин.
Одні є хижаки, а інші вівці.
Та всі гуртом, ми відриваєм крильця,
Ще в навіть ненароджених дитин.

І рідний край наш, де пісні лунали
Де розквітало радістю життя...