Треба

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...

Вже сили немає не чути, не знати...
Мій розум спіткнувся і впав, і болить...
Куди ж ти поділась? - У кого спитати?
Із очей моїх другий день моросить...

Невже ти змінилась до мене? - Зневіра
Мене оточила й цькує, ніби пса...
Спаси мене з темряви! Ти ж така біла!
Ти диво! Так треба твої чудеса!

Твій голос і сміх, я так скучив за ними...
Невже ти навмисно насипала сіль
У серце моє?.. Як то так, то не стримуйсь!
Всади в нього лезо... скажи щось... убий...

Посиди в темноті,
Згадай про минуле,
І часи вже не ті
Але ти не забула.
Ти ще мрієш і віриш, -
Що не згасне щаслива зірка,
Ти спокійно і кріпко спиш,
І лишень зрідка буває гірко.
Але вірити й жити - треба,
Щоб потому не гризло сумління,
Світ не буде таким без тебе,
Ти частинка його творіння!

Пишу об одном и том же, придумать новое сложно,
или о прочитанном ранее, ранение не получит ухо,
при написании, новое хорошо забытое старое,
тара выдержит наполнения, принимая решение о
построении, мнимого пространства в мнимом
времени, не забудь о последствиях, следствие
закрыто, в связи с недостатком, свидетелей, и
отсутствия тела, путая следы и идя по следу,
наколи леду, упираясь в тупик и возвращаясь,
каясь и продолжая путь, не забудь, (о случившемся),
лучи...

Дорогая моя мамо - шлю письмо с далёкой служби.
Вспоминаю ридни село, а другого мне не треба.
В цю прекрасну пору яблук нам свои плоди даруе
Наша осень, а здесь зябло. Тилько яблуки согреют.

Яки наяву я чую аромат тот нежний дюже
Соковитых яблук дивных с наша риднего садочка.
Мамо, вышлить будь ты ласка килька влезет у посилку
Наших яблук духовитых с красным боком, яки морда.

В ту посылку не забудьте вы под верх покласти сала.
С ним яблукам из садочка мягче будет ехать в тряске.
А...

- Один, два, три, четири, пять...
- Не рахуй, не треба!
- Але ж їх так хочеться в долоньки взять,
Дотягнутись і зірвати з неба.

- Ти знала, що у кожного зірка своя?
- А як таке може бути?
- Он глянь, там, у куточку твоя,
Її навіть голос чути.

Чуєш, кричить вона?
Про твою красу горлає!
Дивись, видна її одна сторона.
Вона наче серце тримає.

Серце своє я тобі дарую.
Цей подарунок справді від душі.
Я тебе безмежно ціную.
Мої почуття уже на межі.

Давно хотів сказати,
Що...

«Я смотрел ему в глаза, кидал его в кипящую
воду, (на эту тему, сочинял и записал, оду), до-
бавлял по вкусу, соль и укроп, говоря, при эт-
ом, хлопая в ладоши, «оп», тёмно-зеленый,
цвет, хитина, превращал в светло-красный,
(как это ужасно), (знак готовности, отбрасы-
вая все условности), брал за клешню, кидал
на стол, (ел, раковую шейку).…Не боялся бо-
лезней, пусть они меня, боятся, умру моло-
дым, не буду бодаться». (Кредо его и солнце,
14 миллиардов лет «светит в оконце», пока...

В живых никого не осталось, да брат, какая жа-
лость, дебилы,добили даже слепых, детей, стар-
иков глухих, и тех женщин, которые не были
им нужны, (остальных угнали в полон), (о чём
это он?), сахара, вода испарилась, песок на зу-
бах, (скрежет), скажи на милость как жить да-
льше? (режет?), (внутренний диалог), ах, чем
больше фальши, тем лучше, и твоё сострада-
ние к самому себе как жало, пожалеть было
некому, да, тебе не протянуть (для этого) и
дня, хотя бы кто-то забрёл, плевать...

Руки вверх, пробило на массу, утра краса, веч-
ная пешка сделала ход, отвод вод не спасёт от
утопления чувств, охрана света не спасёт от уте-
чки, кражи, со взломом, ломом по голове, ты
где, ни зги, память потеряна, лги, рассказывай,
дальше, давай, как можно больше фальши, взл-
етающие фонари, сажи разводы, причастий обо-
роты, кто ты, кто я, хочу знать, (видать знать, в
смысле знатный), нашёлся, карлик нос, переул-
ков грёз, отыскались, разошлись, для столкнове-
ния, множество и...