Тима

Сегодня мамочку встречаю,
Но будет мама не одна -
Я вместе с мамой поджидаю
Братишку,друга,пацана!

Мы с ним в мечтах уже играли
Пока он в маме тихо жил.
Мы с мамой имя ему доли.
И это имя будет Тим!

Я Тиму буду старшим братом,
Заботой стану окружать,
Пока не вырастет солдатом,
Его я буду защищать!

Зацвёл чабрец , донской в степи!
Его слышно по запаху издали…
Насыщенным пряным запахом,
Вечером освежающим ароматом.

Чабрец известен из древних времён!
Природой, целебной силой наделён…
Казак не один им от хвори был спасён,
Силушкой богатырской был наделён.

Поэтому и защищает Родину от врага!
Заваривая с чабрецом чаёк завсегда…
Чабрец силушки казакам предаёт,
Вот казак на заставах, веками песни и
поёт.


Чабрец известен людям еще с давних времен. Это травянистое растение...

Зорі на небі сіяють,
І знову я бачу тебе.
На зустріч тобі йду, всміхаюсь,
Ніч темна іде і пливе.
Як би ж ти пізнала, як сильно,
Кохання до тебе моє.
Воно, як та річка, невпинно,
Бурхливо та шумно тече.
Я хочу тобі дарувати,
Прозорість кохання життя.
І чисту сльозу того щастя,
Що шле нас усіх в небуття.
Кохання моє пронесу я,
На протязі всього життя.
І зорі на небі сіяють,
Тим світлом – коханням буття!

Детский сад
Песенка

По дорожке – прыг на ножке,
Хлоп в ладошки под гармошку!
Соберёмся все в кружочек,
Да попляшем, мой дружочек!

Припев

ДА – ДА – ДА! ДА – ДА – ДА!
БУДЕТ ВЕСЕЛО ВСЕГДА!

Петушок, три поросёнка,
Семь козлят – боятся волка!
Раз, два, три, четыре, пять –
Мы научимся считать!

Припев


2. Загадка

Я надела утром
Синий сарафанчик,
Приколола к шляпке
Нежный одуванчик.
Тут задира ветер
Расшалился вдруг,
Закружил ,как в танце...

Сыграй мне, синий ветер,
Сегодня песню моря
И серенаду листьев
О радости и горе
И буду каждый вечер -
Я флюгером на крыше
Играть в пятнашки с ветром
И песни петь неслышно...


2. БЕЛЫЕ СТИХИ

Белая радость
И белая зависть,
Белое –
одиночество!
Белое счастье,
И белые лебеди,
Белой фаты -
Непорочность!
Чистой страницы,
Холста ожидание -
Может окно
в бесконечность?
Белого савана
И упокоя -
Самая белая
Вечность!



3. ТИМТИЛИМЧИК

На...

Хто, власне, знає, що воно – кохання?
Закоханий навряд чи розповiсть.
Осяяння, натхнення, хвилювання?
Блага до нас iз сфер небесних вiсть?

Лиш той – людина, кажуть, хто кохає.
Кохання свiтло, наче сонце, л’є,
Нiчого вiд людей не вимагає,
А тiльки щедро радiсть роздає.

Усе прекрасне в свiтi – вiд кохання:
I квiти, i будiвлi, i пicнi.
Воно яскраве – й перше i останнє,
Хай прийде восени чи навеснi.

Якщо хоч раз в життi любов пiзнаєш,
Осяяне з тих пiр твоє життя.
I тим єдиним...

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Гай гудить бджолиним раєм,
Сонце впало за крильце,
Хтось шумить за тим сараєм
Силоміць – понад усе…
Світить місяць наче сака,
Хмари ходять де не де,
За кутом нассав собака,
Там тільки ж пар іде…
Щось гримить в білястій хаті,
Не наче - кум хропе?!
До куми ж зайду – до Каті,
Так може щось наллє…
Десь у стольному там граді
Біса хмарочос блює,
Кум на ньому розхитає
Й парубоцтво своє?!

11.02.09

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...