Тима у куста

Хто, власне, знає, що воно – кохання?
Закоханий навряд чи розповiсть.
Осяяння, натхнення, хвилювання?
Блага до нас iз сфер небесних вiсть?

Лиш той – людина, кажуть, хто кохає.
Кохання свiтло, наче сонце, л’є,
Нiчого вiд людей не вимагає,
А тiльки щедро радiсть роздає.

Усе прекрасне в свiтi – вiд кохання:
I квiти, i будiвлi, i пicнi.
Воно яскраве – й перше i останнє,
Хай прийде восени чи навеснi.

Якщо хоч раз в життi любов пiзнаєш,
Осяяне з тих пiр твоє життя.
I тим єдиним...

Не было мне большей беды
И такой потом маеты.
Только повстречался тебе
В первом и шальном сентябре.
…Я из школы мчался домой -
…Как американский ковбой,
…Вдруг с охапкой свежих цветов -
…Ты навстречу мне из кустов…
Уронил портфель на траву,
Как влюбился я не пойму.
Покраснели даже кусты -
Поднимал тебя и цветы.
…Ты ругала громко меня -
…Говорила, что я свинья,
…Не заметил даже её
…И запачкал мамы шитьё…
Я теперь хожу сам не свой,
Захромала лошадь, ковбой.
И кустам в любви...

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Гай гудить бджолиним раєм,
Сонце впало за крильце,
Хтось шумить за тим сараєм
Силоміць – понад усе…
Світить місяць наче сака,
Хмари ходять де не де,
За кутом нассав собака,
Там тільки ж пар іде…
Щось гримить в білястій хаті,
Не наче - кум хропе?!
До куми ж зайду – до Каті,
Так може щось наллє…
Десь у стольному там граді
Біса хмарочос блює,
Кум на ньому розхитає
Й парубоцтво своє?!

11.02.09

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

Не политолог, не историк,
А просто житель я страны…
И пусть мой частный мониторинг
Посветит там, где не видны
Все стороны, а лишь фасад
Державы, под названьем сад.
В ООН ботинком постучать
И крикнуть: «Кузькину вам мать!»
Поля засеять кукурузой,
А хлеб по карточкам давать,
В Новочеркасске отстрелять1
Всех тех, кто стал в стране обузой.
Нас развитой социализм
Звал скромно в шведский2 в коммунизм3.

1.В июне 1961 г. была расстреляна мирная демонстрация в Новочеркасске, (бывшей...

В зелёном омуте, где глубоко,
Я вижу отраженье и немею.
Понять Писание не так легко,
Жить без предания куда труднее.

В главе второй почтенный Рагуил
За Моисея дочь отдал Сепфору,
За парня, что надсмотрщика убил,
А в третьей речь идёт про Иофора.

Священник Мадиамский Иофор -
Он Моисею приходился тестем
И Рагуилом звался до сих пор -
Держал зятька при общем интересе.

Был Моисей погонщиком овец
У Рагуила, Иофора то бишь.
Был крепок от природы тот малец,
Оглоблею такого не...

Однажды Моисей провёл стада
Через пустыню и пришёл к Хориву,
Горе Божественной, где увидал
Он чудо - куст зажёгся без огнива.

В пылающем огне среди кустов
Стоит невозмутимо Божий Ангел
И не сгорает, лишь с его перстов
Огни слетают. Как зажжённый магний,

Иллюминирует свеченьем крыл
Природное явленье… Пусть не в тему,
Но раньше прочих Моисей открыл
В пустыне той огни святого Эльма.

Воззвал к нему Бог из ветвей куста,
Чьи тернии горят и не сгорают:
«Неплохо бы тебе обувку снять...