Розум

Сиджу та сумую біля вікна
Сиджу та гадаю “Чому я така?”
Краплинки стекають напроти вікна
Як мені зрозуміти “Чому я така?”
Чомусь хочется плакать, сліза не стека
Мабуть посміятись, бажання нема
Якись дивний характер, утримка не та
Хто мені відповість “Чому я така?”
Соняшний промінь прорізав нудьгу
Сумування залишив, зрадію йому
Від душі посміхнусь, все ж добре навколо
Захотілось стрибати, побігти у гору
В голові прояснилось, співає душа
Гарне життя, та і я хороша
Раптом “Стій...

Не воскрешай, щоб знову поховати
Відлуння недосяжних берегів...
Чекав на те, на що не слід чекати...
Шукав того, чого не розумів.

Не вперше я кохав... і не в останнє,
Втрачаючи омріяні світи...
Залишу лиш конверт "до запитання",
Та спалені надією мости.

На Вкраїні зорі, мабуть , мають крила-
Від серця до серця об'єднують милих.
На Вкраїні небо наймиліше в світі,
Найніжніші мами, усміхнені діти.
На Вкраїні в лісі, як в рідному домі-
Це дуби і сосни- всі мені знайомі.
А степи Вкраїни п'янять ароматом,
В золотих просторах різних трав багато.
До Дніпра старого притулились ріки;
Живою водою хай повніють ввіки.
Я молюся Богу:" Не забудь Вкраїну!
Прийми в своє серце, як рідну дитину."
"Благе слово твоє на всі покоління.
І даруй їм розум...

Місячне сяйво, зоряне небо
З розуму зводять, думки про тебе
З розуму зводять, коханої очі
Марю тобою і вдень, і вночі

Марю тобою, моя царівна
А за вікном, тиша чарівна
Сон не приходе, мари, безсоння
Місячне сяйво на підвіконні...

Ніч, мов чаклунка , розкинула чари
З розуму зводять, спогади-мари...
Все не суттєво, лиш зорі, лиш небо
Лише кохання і думки про тебе

Я слухала шепіт хвилі,
Хвиля тихенько шепоче,
Їй вже море набридло,
Більше так жити не хоче.

Стати б на небі зіркою,
Палко в ночі світити,
А може стати людиною,
Щоб навчитись любити?

Та кажуть від цього так боляче,
Так, ніби навпіл розірвана.
Між морем- душею, та берегом- розумом,
Губитись як квітка зірвана.

Губитись в полоні відчаю,
Від цього і сльози стрічкою,
Та ні, не хочу кохати,
Нехай краще стану я річкою.

Ой, хвіилько, любо подруженько,
Знайома мені твоя доля.
Та...

У життi як на довгiй нивi:
Є i радiсне i сумне.
Я частiше сумую нинi,
Нiж радiю... Та головне,
Що iще не вмира надiя
I, крокуючi по життю,
Ще i розумом володiю
I продовжую пiсню цю.
Ще i серце i памя’ть дiє,
Квiнуть мрiї, як тi сади...
Ти, надiє моя, надiє,
Надихай мене i веди.
Мiцно вiрую в cвiтлий шанс я,
Хоч не вiдaю поки, де
Я зустрiну, дiждуся щастя
I кохання мене знайде...

Зібрання вирує в залі – Данило мнеться у стола,
Заяву ж Галі розглядає (жінка вже живе без сна).
Бій пияцтву виглядає, як ціль доктрини без кінця,
…й колектив наполягає у прочуханці гаманця!
Ось, виступаючий хитає головою що є сил,
Плідно хлопця докоряє – заявляє – німий дебіл…
Така в світі «напряжьонка», мандрують запахи чуми,
Той, як смажена тушонка, у чарці мне свої боки…
Тай задав йому питання, одне – про атомну війну,
Що він чув про ці страждання та як сприймає цю біду...

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

І знову вирішив германець: "Drang nach Osten!"
Але не вигукнув, тихесенько прошепотів.
Та й поповзли чутки й думки гадючі
Сварити і цькувати трьох братів.

Він добре пом'ятає міць та силу
Коли пліч о пліч українець, росіянин, білорус
Зломали яструбові його чорні крила
Тому й жбурляэ кістку нам - Євросоюз!

Ідіть до нас, забудьте про братів
Вони ж вас тільки но грабують
Слов'янский Світ ? Та це ж ярмо катів!
Десятки років Захід вередує.

І ось, нарешті, відбулося - перемога !
Іван...

Я люблю, коли ти поруч
Ця миттєвість, наче мари
Зводять з розуму мене
Твої очі, твої чари

Я люблю, з тобою бути
В ясний день, і у негоду
Я кохаю твої душу
Я кохаю твою вроду

Я люблю, з тобою бути
Вдень, у ранці, в надвечір’я
Розмовляти про кохання
І про всесвіт, про сузір'я

Я люблю, з тобою бути
У цю мить, неначе крила
Підіймає до небес
Невідома, дивна сила

Я люблю, з тобою бути
Мить, хвилини, дні чи роки
Не вежливі, місце, відстань
Кілометри, милі, кроки

Я люблю...