Розовые очки снимают

Лежать двоє у калюжі
(Зранку віяв ожеледь)
Й трохи, начебто, байдужі
До буття, де є творець:
Людство бавиться віками
Містом, що росте селом,
Ось, як в’яжеться роками
Глузд здоровий за вікном:
Каже (лежачи) бродяга:
- Некультурний є народ!
Як іду з пивного бара,
Руки топче і фейсборт…
…часто ставлять запитання –
Ти людина, чи звірок,
Майже, чемне піклування –
Дивовижний наш народ?!
- Якось, різко сів на зад я,
Каже другий (бульк пускав),
Враз, зазнав оціпеніння,
Пляшку в...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

Нам сосиски и горчицу –
Остальное при себе,
В жизни может все случиться
Может «А», а может «Б».

Можно жизнь прожить в покое,
Можно быть всегда в пути…
Но такое, но такое! –
Это ж Господи, прости!

Дядя Леша, бог рыбачий,
Выпей, скушай бутерброд,
Помяни мои удачи
В тот апрель о прошлый год,

В том апреле, как в купели,
Голубели невода,
А потом – отголубели,
Задубели в холода!

Но когда из той купели
Мы тянули невода,
Так в апреле преуспели,
Как, порою, за...

Земли скрипучие рулады
Терзают слух мой по ночам.
Ей тяжесть дантевского Ада
Уже давно не по плечам.

Пронзив иглой земное темя,
Замрет натруженная Ось,
И перекрестит Землю Время,
Чтоб ей спокойнее спалось.

Профессора - ментальные качки,
Деканы - тренера ментальной зоны.
Всесилья мысли атрибут - очки,
Предмет влиянья - седины помпоны.

Зібрання вирує в залі – Данило мнеться у стола,
Заяву ж Галі розглядає (жінка вже живе без сна).
Бій пияцтву виглядає, як ціль доктрини без кінця,
…й колектив наполягає у прочуханці гаманця!
Ось, виступаючий хитає головою що є сил,
Плідно хлопця докоряє – заявляє – німий дебіл…
Така в світі «напряжьонка», мандрують запахи чуми,
Той, як смажена тушонка, у чарці мне свої боки…
Тай задав йому питання, одне – про атомну війну,
Що він чув про ці страждання та як сприймає цю біду...

Бой с тенью выигран - я победил!
Хоть тень и всё же не упала.
Победа по очкам - я сам судил.
И мне плевать что тень не так считала.

Мы часто для себя лишь побеждаем.
Чужие промахи один за два считая.
Свои десятками не замечаем.
Себя другим судить не разрешая.

Бывает выиграл - а совесть проиграла.
Любой ценою победил - и душу потерял.
А счастья нет ,победа лишь покой забрала.
И мир вокруг смеяться перестал.

Победы в жизни лучше не бывает.
Чем та ,где победил себя.
И тот кто...

Все работы ему по плечу, не мечтает о жизни иной,
Но пришел и поведал врачу: «Дома что-то неладно с женой!»
«На уборочной днями кручусь, по ночам стерегу урожай,
А в глазах её слёзы и грусть, хоть за клоуном в цирк снаряжай!»
«То истерик крутая волна, то обид нестихающий дождь,
Что же хочет от мужа она? Этих баб никогда не поймешь!»
Врач в раздумии темя чесал: « А с интимною близостью как?
Что совсем? Исполнять перестал?! Ну, ты парень, на шутки мастак!»
«У тебя же бывает обед, до угодий...

Снял он обувь - стал пониже,
Снял пальто и стал худее.
Без костюма - лоск пожиже,
Без очков - на вид глупее.
Шапку скинул - плешь наружу,
Без перчаток - руки-крюки,
Без жилета грудь поуже,
Зубы вынул - хуже звуки.
Без портфеля вид попроще,
Без мобильника - как нищий,
Скинул майку - вовсе тощий,
Сбрил усы - такой носище!
Посмотрел - засмеялся
Как важна вещей опека!
Снять трусы ему осталось,
Раз - и нету человека!

Сидить Вовочка у класі – очами крутить в голові,
Твори пишуться сьогодні про всі могутності весни…
Тиск здіймається у часі і зміст гуляє навкруги,
Всі явища безповоротні – приєднались до мети?!
Згадав «писар» мимоволі про батьків припис на стіні:
- Не ловіться Божевільні на най «пекучі» мідяки…,
На гарнесенькі усмішки, на запах пудри по весні…,
Не крутіть плаття вертливі, бо дай – до самої зими!

Це зробило свою справу – змінивши тему, Вовка враз
Згадав могутнішу проблему – батьків...