Роботы

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Зачем считаешь неудачи?
Не веря как всегда в себя?
И не решенные задачи,..
Что вечно мучают тебя?

Весь твой кошмар в одной причине.
Ее увидеть лишь сумей!
Твой УМ – твой мученик отныне,
Всё становясь наглей…наглей…
……
Считаешь ты себя УМОМ,
Ты стал навек его РАБОМ.
…….
А он так рад тебя помучить,
И так старается «любя»…
Все делая чернее тучи,
Сгущая краски без конца…

И счастлив будет тот в подлунном мире,
Кто разглядеть сумеет «наглеца»…
И скажет «нет» ему отныне…
Так...

Я сосчитаю до пяти,
И жизнь изменится тогда.
Невзгоды, боль – уйдут с пути
И не вернуться никогда.

Один…
Я забываю о тебе,
И вспоминать не буду вновь.
Тебя сотру в своей душе.
Прощай…прощай, моя любовь.

Два…
Я хочу вернуться в детство
К безответственным делам,
Шутить, играть и веселиться
И не думать о проблемах там.

Три…
Мечтать не буду больше я,
Теряю разум из-за них,
Мечты дурманят лишь меня
И резко губят изнутри.

Четыре…
Не лезьте в мою жизнь – прошу…
Отпустите...

Цветы не солнце разбудило -
Росу осыпав на кустах,
На восходящее светило
Промчался утренний состав.

И было это добавленье
Нормальным в утреннюю тишь -
От чужеродного явленья
Не покоробился камыш.

В тиши повторной - как ни странно -
Лишь смолкнет грохот бытия, -
Ещё таинственней туманы,
Слышнее песня соловья.

Но не всегда металл и роза
Встречались мирно... От души
Про невозможность симбиоза
Вещали умные мужи:
Когда-то в Англии далёкой
Столкнулся первый...

…обрій неприємності значний
І, Пан Левко, суне з розумінням
До лікаря – де квалітет такий,
Що, власно, потребує уміння…
…Пану увижається тяжкий
Секс у барвах головокружіння,
…й спілкується – де і хто дурний,
Є наявність межі божевілля?
Наш спеціаліст пірнає в стіл,
Дістає картки заходів дізнання
(Чорний квадрат, круг, трикутний мір),
Скажіть, будь ласка, є прохання:
Що пізнаєте…, й що бачить зір?
(Наче ставить не складні питання)
…Ваш квадрат – це сексуальний двір,
Й кімната...

Десь тут земні вихряться струми,
Вітри разючі цокотять…,
ЛЕСЬ супротивить точку сили,
Він знов чатує рибку в снасть…
…ох, лихо – закінчились черві?!
Та ж це є фінішний колапс,
Тут час, як раз, клювання вперті,
Мож, вірогідний мнеться шанс…
…й рибак знаходить білу тріску,
Усе здійнявши навкруги,
І олівцем там ставить риску,
Червоний напис – черв’яки!
Й кидає в воду це творіння,
Яскраво розійшлись круги,
Також, спарились і сумління,
Що рибка буде – хоч куди?!
Гачок на трісці у...

В понедельник, дело было к вечеру,
Голова болела, прямо адово,
Заявляюсь я в гараж, к диспетчеру,
Говорю, что мне уехать надобно.

Говорю, давай путевку выпиши,
Чтоб куда подале, да посеверней,
Ты меня не нюхай, я не выпивши,
Это я с тоски такой рассеянный.

Я гулял на свадьбе в воскресение,
Тыкал вилкой в винегрет, закусывал,
Только я не пил за счастье Ксенино,
И вообще не пил, а так… присутствовал.

Я ни шкалика, и ни полшкалика,
А сидел жевал горбушку черного,
Все...

Народ бежит нынче в деревню…
Кто от долгов, кто от беды,
Чтобы попасть в СЕЛЬПО, харчевню
И за гроши купить еды.
Онегин, Ленский и Татьяна
В разных вагонах, без баяна,
Едут в Щербиновский район2,
Встречает их родня, перрон.
В беде положено рыдать,
Слезу, мать дочери смахнула,
Себя, припомнив, как тонула.
А сельская всех благодать,
Уже звала́, уже манила,
Облокотиться о перила.

1.«Венцом развития человека станут люди седьмой Расы, превратившись в богоподобных существ, творческих...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...

Я сиджу вдома, дивлячись в пустий екран
Нічого не роблю, клацаю клавіатуру
Я п’ю гарячу каву, обновлюю сторінки
Нічого я не знаю, життя моє стоїть.

Коли за вікном йде холодний дощ
Люди знають горе, гірко плачуть
Виганяють їх з роботи, розпадають сім’ї
Вони стоять з нічим, в суєті розбиті.

Але я хочу визирнути з вікна
Побачити життя, пізнати щастя в ньому.
Хочу прогуляти все його, із дівчиною
З цікавими очима та теплими вустами.

Коли за вікном яскраво сонце сяє
Виблискує...