Рита

Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?

Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно.
Тебе безчестять, наче найостаннішу з повій,
І продають – вже навіть не таємно …

Ти стала мачухою для мільйонів тих простих
Людей, що скромно звуть тебе Вітчизна,
Вже призвичаїлась до цінностей чужих – отих,
Що так обожнюють нікчемні блюдолизи.

І все ж люблю тебе, о...

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.

.
Рішення ті про які пошкодую
Не в змозі прийняти, занадто ще рано.

Краще я ще раз усе обміркую,
Не турбувати щоб серце задарма.

Я пропоную повірити щиро
Коханню яке нам серця сповиває.

Без цього нічого у світі немиле
Без цього життя сенс відразу втрачає.

Я пропоную тобі зачекати,
Все, що було промине непомітно.

Все ж пропоную не нервувати
Хмари підуть і знов буде світло.

І пропоную не турбуватись,
Я все зроблю, що від мене залежить

Якщо нам судилося закохатись...

С тихи носились в воздухе неслышно.
В есна капелью отбивала ритм.
О гни ночные отливали рыжим.
Б ульвар открыл парад для Аэлит.
О ни слетелись изо всех Вселенных.
Д ухами их наполнились мечты
У всех мужчин. Казался миг нетленным.
П ылал закат вселенской красоты.
О кно открыто. Попугайчик красный
П ритих, из клетки глядя на девиц.
У снув, кричал во сне: «Она прекрасна!»
Г орел над ним венец из женских лиц.
А Марс светил бесстрастно, красновато.
Я вилась Аэлита. Виновато
М не в ухо...

Обычно тарелки летают,
Май френд.
Иная и по лбу
Впен..рит в момент.

А мне благоверная дала,
Друзья,
Кастрюлей по кумполу.
Так, ни за что. Вот свинья! :)

Посиди в темноті,
Згадай про минуле,
І часи вже не ті
Але ти не забула.
Ти ще мрієш і віриш, -
Що не згасне щаслива зірка,
Ти спокійно і кріпко спиш,
І лишень зрідка буває гірко.
Але вірити й жити - треба,
Щоб потому не гризло сумління,
Світ не буде таким без тебе,
Ти частинка його творіння!

Телемак
«Отец отсутствует, и дома нет, наш Те-
лемак был изгнан, причина в Антиное,
а Ментор нам поможет, кончину он от-
срочит, в этом песнь то белое на золо-
том, а он, тот Нестор, о Трое, рассказав,
Елене, судьбу она разрушит, коней не
укротит, коричневым тем ящуром грозит.
Протея встретив, что облик свой меняет,
как то сознание, наш ум, та форма, форм,
а Менелай владыка, лакедемонского двор-
ца, прилив тот зелен, истории конец, а фи-
лологии начало на острове Огигия, Кали...

Тени силу вдруг нашли, чертополохом духов ра-
зогнали, и интуицией сознание сменили и мир
свой гнев посеял, потерял, любовь и солнце, ду-
щу разогрели и свет и когнитивность и туман,
всё в руку и обман, ошибочность и заблужденье,
бред, всё поменяло знак, и память и мечта сме-
шались, единство потеряло время, расстроилось,
содержит и печаль, и радость и покой, слилось
прошедшее и будущее с настоящим, попятилось
назад, а миражи окрепли, превратились, ожили:
«пылают петухи», кричат...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Задумалась, слёзы яд. «Сказать мне есть, что и
как поступить в данном случае», а я не слушаю
и думать не хочу, стремленья на нуле, следы
пропали, в темноте проще, в неведенье и позо-
лоты нет, остыло, а как всё было хорошо и мило,
вина на мне и не забыть причины, а небо далеко,
кручины все со мной, дождём не смыть и не увя-
нут розы, сознания и пасмурные грёзы не раство-
рить, ни взглядом, ни свистком, раздавшийся с
небес потом на старт и всё забудем, вспомним
вслед, печали и...